Цар Петро І у 1721 р. заборонив ввезення української релігійної літератури в Росію, а згодом і друкування книг у Києві та Чернігові без спеціальної московської цензури. Заборонялися й церковні промови українською мовою.Найтяжчими за наслідками для української культури були дії уряду в XIX ст. Мається на увазі відомий циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва 1863 р.. Документом предпісовалось цензурним комітетам призупинити, "надалі до угоди з міністром народної освіти, обер-прокурором св.синоду і шефом жандармів ", публікацію релігійних, навчальних і освітніх книг українською мовою; при цьому дозволялася публікація художньої літератури. І Емський указ 1876 р.,Емський указ доповнював основні положення так званого Валуєвського циркуляра року. Указ забороняв: Ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою без спеціального дозволу; Видавати українською оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот;Друкувати будь-які книги українською мовою; Ставити українські театральні вистави (заборону знято у 1881р.); Влаштовувати концерти з українськими піснями; Викладати українською мовою в початкових школах. А також наступні урядові розпорядження щодо застосування української мови 1881, 1882, 1895 і 1914 рр.
