31. Домашній арешт

Дома́шній аре́шт — запобіжний або карний захід, що призначається судом, полягає в обмеженнях, пов'язаних зі свободою пересування підозрюваного, а також у забороні спілкуватись із певними особами, листуватись, вести перемовини з використанням будь-яких засобів зв'язку.
Домашній арешт для обвинуваченого (підозрюваного) може тривати не більше двох місяців, проте за необхідності його можна продовжити за клопотанням прокурора в межах досудового розслідування. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати шість місяців. Одразу після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Цей запобіжний захід полягає в тому, що до особи застосовується низка обмежень, зокрема:
· заборона виходу з житла - повністю або лише у певний період доби;
· зобов’язання особи відповідати на контрольні дзвінки чи інші сигнали контролю;
· зобов’язання особи телефонувати чи особисто з’являтися у визначений час до правоохоронних органів, що здійснюють нагляд за поведінкою обвинуваченого (підозрюваного);
· заборона телефонних переговорів, відправлення кореспонденції та використання інших засобів зв’язку;
· інші заходи, покликані забезпечити належну поведінку.