Німецька школа в СГ

Від початку формування національних географічних шкіл і до Першої світової війни німецька географічна школа посідала провідне місце у світової географії. 
У другій половині XVIII – першій половині ХІХ ст. на її розвиток мали значний вплив такі відомі географи і філософи, як Антон Фрідріх Бішінг, Імануіл Кант, Олександр Гумбольдт, Карл Ріттер.
А. Ф. Бішінг у 1792 році видав шеститомну працю "Новий землеопис", в якій подав детальну характеристику країн Європи. Також він висунув дві концепції:
    1) Густота населення є важливою географічною характеристикою території;
    2) Перевезення товарів водними
І. Кант поділяв всі науки на абстрактні і конкретні, а в останніх виділяв систематичні, хорологічні та хронологічні.  шляхами звільняє залежність людей від місцевих ресурсів.
А. Гумбольт був одним з фундаторів наукового країнознавства. Більшість його досліджень стосувалися  фізико географічних напрямків.
Карл Ріттер, засновник Німецького географічного товариства, перший завідувач кафедри географії в Німеччині, був автором 19-ти томного видання "Землезнавство у його відношенні до природи та історії людини або Загальна порівняльна географія".