Враховуючи значні технічні труднощі щодо зниження рівня шуму при знанні виробничих процесів, доводиться орієнтуватися не на рівні шуму, що виключать подразнення чи стомлення, а на такі допустимі рівні шуму, при яких виключається імовірність набуття працівником професійних захворювань.
При нормуванні шуму до уваги беруться різні його види. Відповідне ГОСТ 12.1.003-83 та ДСП 3.3.6.037-99 шуми класифікуються за характером спектральними та часовими характеристиками. За першою ознакою шуми поділяються на широко смужні, з неперервним спектром шириною більш ніж одна октава, та вузькому або тональні, у спектрі яких є виражені дискретні тони. За часовими характеристиками шуми можуть бути постійними, якщо їх рівень шуму протягом робочої зміні змінюється не більш ніж на 5 дБА та непостійними. Останні поділяється на
мінливі, рівень шуму яких неперервно змінюється (коливається) в часі більш ніж на 5 дБА;
переривчасті, рівень шуму яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше
імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів
Нормування шуму проводиться за двома методами: нормування за граничним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА. Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Октавна смуга частот (октава) — діапазон частот, у якому вертикальна гранична частота в вдвічі більша за нижню граничну частоту . Октава характеризується середньо геометричним значенням частоти. Частотний діапазон чутності органа слуху людини розподілений на дев'ять октав із середньогеометричними частотами 31,5; 63; 125; ...; 8000 Гц.
Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях, у виробничих приміщеннях і на території підприємства регламентуються Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6.037-99.
