Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії, вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини , критика церкви, патріотизм, осудексплуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самоцінності особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.
Я вважаю, що крах - це занадто. Тому, що просвітництво займало певний відрізок часу в історії багатьох країн. В цей період було зроблено багато відкриттів, засновано нові жанри літератури, пожвавлений її розвиток, тому друга назва цього періоду - “Доба Розуму”. Просвітники вірили в розум людини, у можливість справедливого, раціонального влаштування суспільства і, зробили значний внесок в їх розвиток, саме тому стали безсмертними у вдячній пам'яті людства.
Ні, проект не був ні завершений, ні «закритий», він просто постійно змінюється, підлаштовується під зовнішній мінливий світ (основним прагненням освіти було знайти шляхом діяльності людського розуму природні принципи людського життя (природна релігія, природне право, природний порядок економічного життя фізіократів і т. п.). З точки зору таких розумних і природних почав раніше жорстко критикували все, що історично склалися і фактично існуючі форми і відносини (позитивна релігія, позитивне прав о і т. п.). Під впливом ідей освіти вжито були і реформи, які повинні були перебудувати все суспільне життя (освічений абсолютизм) На початку XIX ст. просвіта викликало проти себе реакцію, яка, з одного боку, була поверненням до старого теологічному світогляду, з іншого - зверненням до вивчення історичної діяльності, яка була у великій зневазі у ідеологів XVIII ст.)
