28. Проголошення Української незалежної держави

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ України було проголошено 24 серпня 1991 року. Тоді ж на надзвичайній сесії Верховна Рада ухвалила рішення про всенародний референдум на підтвердження Акту про незалежність і про проведення президентських виборів. Через кілька днів Президія Верховної Ради заборонила діяльність КПУ як складової частини КПРС. Депутати Верховної Ради СРСР від України припинили свою діяльність у загальносоюзному парламенті. Україна розпочала створення власних Збройних Сил.
Розгорнулася виборча кампанія по виборах Президента, в якій брали участь представники національно-демократичних сил (В'ячеслав Чорновіл, Левко Лукяненко та Ігор Юхновський), ліберальні демократи (Володимир Гриньов та Леопольд Табу-рянський) і репрезентанти владних структур («суве-рен-комуніст» Леонід Кравчук та представник орто-доксальних номенклатурних сил Олександр Ткачен-ко, який перед виборами зняв свою кандидатуру).
Політичні програми всіх кандидатів на посаду Президента включали тезу про незалежність України. При цьому сутність самої незалежності розумілася по-різному. Найрадикальнішими незалежниками і прибічниками політичних та економічних реформ були колишні політв'язні Левко Лук'яненко та В'ячеслав Чорновіл. Проте найширшу підтримку серед електорату здобула поміркована позиція Леоніда Кравчука, з діяльністю якого пов'язувався мирний, еволюційний шлях України до незалежної держави. Таким чином, 1 грудня 1991 року загальнонародний референдум підтвердив Акт про державну незалежність України і надав йому найвищої легі-тимності.
Президентом держави було обрано Леоніда Кравчука. Цим самим було юридично завершено понад сімдесятилітній період комуністичної диктатури. А разом з нею відійшла у вічність радянська імперія.