Усі слова мови поділяються на великі лексико-граматичні розряди — частини мови. Кожна частина мови характеризується своїми граматичними, лексико-семантичними й функціональними особливостями.
Слова відносяться до певних лексико-граматичних розрядів за спільними найзагальнішими семантичними, словотвірними, морфологічними й синтаксичними ознаками.
Наприклад, слово зелень відносимо до розряду іменників, зелений — до розряду прикметників, зеленіти — до розряду дієслів на підставі таких їхніх відмінних ознак:
1) перше відповідає на питання щ о? й, отже, називає предмет; друге — на питання я к и й? і, отже, називає ознаку; третє відповідає на питання що робити? й, отже, називає дію (семантичні ознаки);
2) зелень має нульове закінчення, яке буває в іменників; зелений має властиве всім прикметникам закінчення -ий; зеленіти має суфікс -ти, властивий для неозначеної форми дієслова (словотвірні ознаки);
3) перше має власний рід, змінюється, як усі іменники 111 відміни; друге не має власного роду, змінюється, як усі прикметники; третє може творити способові форми, змінюватися за особами і т. д. (морфологічні ознаки);
4) у реченні зелень найчастіше виступає в ролі підмета або додатка; зелений — у ролі означення або іменної частини складеного присудка; зеленіти в способових формах— у ролі присудка (синтаксичні ознаки), наприклад: Блискуча, перебриз-кана червоним сонцем лісова зелень оточувала їх (О. Гончар). Густі садки пишаються своєю красою, земля — своїм зеленим килимом (Панас Мирний). Трава надворі вже потроху зеленіє (Григір Тютюнник).
В українській мові — десять частин мови. Шість із них (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово й при слівник) самостійні, три (прийменник, сполучник, частки) службові, й окремо стоїть вигук.
Змінюваними є тільки п'ять частин мови: іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово, усі інші — незмінювані.
Самостійні частини мови можуть виступати членами речення. Через те слова, шо належать до них, називають ше повнозначними. Службові частини мови самі по собі членами речення не виступають, вони виконують допоміжну роль у творенні членів речення. Ці слова називають ще неповнозначними.
Самостійні частини мови за реальним лексичним змістом поділяються на номінативні (іменник, прикметник, дієслово, прислівник) і вказівні (займенник, числівник). Значення перших зрозуміле й поза контекстом
