Педагогічні традиції сягають давньоруських часів, коли князь Володимир запровадив навчання дітей. У тогочасних творах, які порушували і педагогічні проблеми, наприклад У «Повчанні Володимира Мономаха» (1117 р.), «Пчолі» (кінець XII ст.), містяться рекомендації щодо виховання любові до батьківщини, працьовитості, мужності, гуманності, доброзичливості, скромності. З гуманістичних позицій досліджували виховання особистості українські просвітники Василь Суразький , Клірик Острозький , Дем’ян Наливайко , Симон Пекалід .
Над особливостями предмета педагогічної психології розмірковував психолог Яким Ярема, який у праці «Педагогічна психологія» стверджував, що педагогічна психологія як прикладна наука підпорядковується цілям і проблемам педагогічної практики, успішність якої залежить від психологічної освіти педагога. В організації навчання необхідно враховувати особливості розвитку інтелектуальної сфери дитини. У навчанні слід враховувати особливості сприймання, зокрема спостереження.
Одним із перших у педагогічній психології Я. Ярема порушив проблему диференціації навчання.Проблеми педагогічної психології вивчав психолог Степан Балей, який вважав навчання складовою загального процесу формування людини. Предметом вивчення педагогічної психології мають бути психічні явища (елементи), що актуалізуються у процесі виховання.
У розвитку вітчизняної педагогічної психології певну роль відіграло Фребелевське товариство (м. Київ), яке організовувало лекції і бесіди з дошкільного виховання, забезпечувало підготовку вихователів дитячих садків. У 1908 р. при ньому було відкрито жіночий педагогічний інститут, який готував для дошкільних установ вихователів вищої кваліфікації. При ньому діяли психологічна і педагогічна лабораторії (дитячі садки, в яких систематично проводилися практичні заняття).
Продуктивні ідеї для педагогічної психології висловив у своїх працях видатний педагог і психолог Григорій Ващенко (1878–1967), який аналізував психологічні аспекти українського виховного ідеалу, основними засадами якого, на його погляд, є християнська мораль та українська духовність (любов до поезії, музики, співу, танців, вірність у подружньому житті). У вихованні мають брати до уваги природу дитини.
У 30-ті роки XX ст. у Харкові було організовано Психоневрологічний інститут, а згодом на його основі – Всеукраїнську психоневрологічну академію, у структурі якої функціонував відділ дитячої та генетичної психології. У ньому працювали Олександр Запорожець (1905–1981), Лідія Божович (1908–1981), Ілля Гальперін (1902–1988), які досліджували психологію практичної діяльності, свідомості і діяльності, пам’яті, сприймання, особливості засвоєння знань учнями на основі розвитку мислення.
