Фу́зія (від лат. fusio «злиття») — лінгвістичний термін, який означає тісне з'єднання змінюваного кореня з багатозначними нестандартними афіксами, що приводить до стирання меж між морфемами.
У процесі історичного розвитку мови первинний морфемний
склад слова може зазнавати змін. Основним виявом змін у
морфемній структурі слів української мови є порушення пря-
мих співвідношень між похідною і непохідною основами. Внас-
лідок різних фонетичних процесів, змін у лексичному значенні
похідного чи первинного слова, зникнення слова, на основі яко-
го виникло похідне, з активного словника відбуваються зміни у
морфемній будові слова: спрощення, перерозклад, ускладнення
та ін.
С п р о щ е н н я м називається процес, наслідком якого є
втрата похідним словом,, здатності виділяти наявну в ньому
17первісну морфему. Наприклад, слово вікно в сучасній ук-
раїнській мові поділяється на дві морфеми — кореневу вікн- і
флективну -о.
У давньоукраїнській мові в цьому слові виділявся ще суфікс
-к-, який уже став непродуктивним (порівн.: ряд-н-о, сук-н-о)
і поступово зрісся з коренем. Цьому сприяли звукові зміни:
втрата зредукованого голосного в суфіксі (-ън-, -ьн-) і зумов-
лена цим процесом поява нового закритого складу, в якому
давній [о] перейшов в [і], а перед ним з’явився приставний
(протетичний) звук [в]. У сучасній мові слово вікно вже не
сприймається як похідне від слова око.
Спрощення зазнають слова з різних частин мови, однак найчас-
тіше воно спостерігається у словах, утворених суфіксальним
способом. Наприклад, в іменниках жир, шило, мило, рило, знак
та багатьох інших колись «живі» суфікси -/?-, -л(о), -к- стали
непродуктивними і далі зрослися з коренями слів. Унаслідок
спрощення основи цих слів стали непохідними, так само як
непохідними в сучасній українській мові стали основи при-
кметників високий, гіркий, мілкий, тонкий, важкий, лука-
вий або дієслів включити, виключити, замкнути, відімкну-
ти, піймати та інших за відсутності в сучасній мові безпре-
фіксних дієслівних лексем ключити, микати, імати.
Зміни в морфемному складі слів можуть відбуватися вна-
слідок переміщень між значущими частинами, наприклад, пре-
фікса до кореня (пор.: утроба і внутрішній, де давній префікс
прийменникового походження вън- злився з коренем), і навпа-
ки, відходу морфеми, що належить основі слова, до флексії (пор.
давньоукраїнську форму рука-ми, де суфікс -а- входив до ос-
нови, і сучасну українську рук-ами, в якій суфікс відійшов до
закінчення).
Мовний процес, наслідком якого є зміна зовнішнього вигля-
ду службових морфем, переміщення меж між похідною осно-
вою і словотворчим афіксом, називається п е р е р о з к л а —
д о м. Унаслідок перерозкладу може відбуватися також
збільшення обсягу словотворчого афікса за рахунок іншого
афікса, наявного в основі, від якої утворено похідне. У такий
спосіб виникають так звані складні суфікси -анин, -чанин,
-инськ(ий), -ність та ін. Пор., наприклад: ліс-ник (від ліс-н-
ий), мат-усеньк-а (від мат-ус-я), сух-ощав-ий (від,сух-ість,
сух-ощ-і), блиск-оті-ти (від блиск-іт).
18Перерозклад має місце на стику префіксів: наприклад, префікс
зне- виник унаслідок зрощення префіксів з- і не- в основах
дієслів, похідних від іменників і прикметників: не дати долі —
знедолити; не мати сили — знесилитися; зажити неслави —
надати поганої слави — знеслави-ти(ся). Нова модель діє-
слівних утворень префіксально-суфіксальна (або ще й пост-
фіксальна) використовує складний префікс зне-: кров — зне-
кров-и-ти, шкода — зне-шкод-и-ти, ціна — зне-цін-юва-ти;
зрідка допускає префікс обез-, також утворений з двох морфем
о + без-, біль — обез-бол-и-ти.
Своєрідні процеси, що зумовлюють зміни в морфемному
складі слів, виникають унаслідок переходу слів з одного розря-
ду в інший: прикметників і дієприкметників — в іменники
( с у б с т а н т и в а ц і я ) , змінюваних слів — у прислівники
( а д в е р б і а л і з а ц і я ) , самостійних слів — у службові
слова, вигуки. Процеси переходу слів з однієї частини мови в
іншу обов’язково спричиняють зміну граматичних значень, а
отже, і зміну граматичних (формотворчих і словозмінних) мор-
фем на словотворчі афікси. Такий процес називають д е к о —
р е л я ц і є ю .
