У фонетичній системі української мови функціонують 6 голосних і 32 приголосні фонеми. Кожна фонема становить собою єдність кількох диференційних артикуляційно-акустичних ознак. Поділ звуків на голосні та приголосні базується на ряді протиставлень:
- місця і способу творення
- голосні утворюються у гортані в результаті наближення одна до одної голосових зв'язок, тому на слух сприймаються музикальними тонами з незначними домішками шумів, що виникають у ротовій порожнині. При вимові голосних ротова порожнина відкрита досить широко, струмінь видихуваного повітря не зустрічає додаткових перешкод, а тому відносно слабкий;
- приголосні утворюються в ротовій порожнині, тому на слух сприймаються лише шумні. При вимові ротова порожнина ледь відкрита, струмінь видихуваного повітря долає більш чи менш значні перепони, в результаті чого сильніший ніж при творені голосних
- з погляду функціонування голосні і приголосні протиставлені своїми складотворними функціями, наголошуваністю.
Ядром проблем, пов'язаних з Ф., є розбіжності в критеріях їх виділення з потоку мовлення, ідентифікація алофонів, в яких реалізується Ф., участь Ф. у чергуваннях, підхід до встановлення Ф. у слабкій позиції, в якій відбувається збіг двох звуків в одному, тощо. Ці питання по-різному розв'язують представники різних шкіл і напрямів. Найвідомішими є Санкт-Петербурзька
(Ленінградська) фонол. школа (Л. Щерба та ін.), амер. дескриптивна лінгвістика, Лондонська школа та Московська школа, ідеї якої багато в чому
перегукуються з поглядами на Ф. Празької лінгв. школи. Фонологи одного напряму (Л. Щерба та ін.) в основу ідентифікації Ф. кладуть її диференц.
функцію в слові й словоформі, іншого (Моск. школа) — розглядають Ф. через її здатність утримувати єдність морфеми. Перші вважають, що звуки, які належать до однієї Ф., повинні мати спільність у фіз. плані, другі дотримуються погляду, що Ф. в тій самій морфемі може бути маніфестована різними звуками. Так, у кореневій морфемі в словах боротьба, боротися, за поглядами Санкт-Петерб. школи, представлені Ф. [д'] і [т], а за поглядами Моск. школи — Ф. [т], оскільки саме вона виявляється в сильній позиції (перед голосним у [борб- тис'а]), а [д'] є її алофоном, що реалізується в слабкій позиції (перед дзвінким [б']). Санкт- Петерб. школа вбачає в таких випадках чергування Ф., Моск. школа - позиц. міну Ф., явище нейтралізації, де Ф. встановлюється за сильною позицією. У разі відсутності сильної позиції Моск. школа вводить поняття г і п є р - фонеми. Так, у слові вокзал для [к] не існує сильної позиції, де цей звук був би перед дзвінким, тому, за Моск. школою, тут
представлена гіперфонема [ґ/к]. Відповідно, з погляду Санкт-Петерб. школи, в наведеному прикладі реалізується Ф. [ґ].
