Методика формування санітарно-гігієнічних знань, вмінь і навичок при вивченні біології людини ( на прикладі тем: „Дихання”, „Травлення”, „Вища нервова діяльність”, „Сенсорні системи”, „Нервова система”).

Гігієнічне виховання дитини починається задовго до її навчання у школі. У гігієнічному вихованні велике значення мають автоматизовані елементарні навички та звички, які формуються в результаті систематичної вимогливості дорослих та їх позитивного прикладу. Гігієнічне виховання складається з гігієнічного навчання (передача гігієнічних знань і на цій основі створення переконань, навичок і звичок з гігієни). При цьому передбачається врахування вікових особливостей учнів таким чином, щоб елементарні відомості про гігієну повідомлялись дітям молодшого віку й поступово ускладнювались. Свої знання із санітарії та гігієни вчителі передають учням на уроках переважно у процесі викладання навчальних предметів (читання, природознавства, біології, хімії та ін. ). Зміст санітарно-гігієнічної  підсистеми  уроку включає такі компоненти: забезпечення санітарії та гігієни навчальних приміщень, фізіолого-педагогічні передумови організації навчання, гігієнічне навчання і виховання учнів на уроці. Забезпечення гігієни навчальних приміщень, праці вчителя та учнів на уроці передбачає гігієну обладнання, навчально-матеріального і технічного оснащення уроку відповідно до санітарно-гігієнічних норм; дотримання  норм оптимального температурного режиму в класі; раціональне використання природного і штучного освітлення класної кімнати, навчального кабінету; забезпечення гігієни робочих місць учителя та учнів; створення на уроці позитивної психофізіологічної атмосфери, взаємної поваги і довіри. Реалізація фізіолого-гігієнічних передумов організації навчання на уроці означає таке:забезпечення оптимального рівня працездатності учнів на уроці на основі знання і врахування їхніх вікових психофізіологічних особливостей; врахування у процесі навчання закономірностей динаміки працездатності учнів протягом уроку, робочого дня, тижня; дотримання норм навантаження учнів на уроці; гуманні стосунки  у  підсистемах: „учитель-учень“, „учень-учень“; прагнення до максимально об’єктивної оцінки навчальної праці учнів та її результативності, стимулювання  їхньої  ініціативи,  активності, творчості.