Розвиток вольової регуляції поведінки в людини здійснюється в декількох напрямках. З одного боку - це перетворення мимовільних психічних процесів у довільні, з іншого боку - знаходження людиною контролю над своєю поведінкою, з третього - вироблення вольових якостей особистості. Всі ці процеси онтогенетично починаються з того моменту життя, коли дитина опановує мову і навчається користуватися нею як ефективним засобом психічної і поведінкової саморегуляції.
Усередині кожного з цих напрямків розвитку волі в міру її зміцнення відбуваються специфічні перетворення, що поступово піднімають процес і механізми вольової регуляції на більш високі рівні. Наприклад, усередині пізнавальних процесів воля спочатку виступає у формі зовнішньомовної регуляції і тільки потім - у плані внутрішньомовного процесу. У поведінковому аспекті вольове керування спочатку стосується довільних рухів окремих частин тіла, а згодом - планування і керування складними комплексами рухів, включаючи гальмування одних і активізацію інших комплексів м'язів. В царині формування вольових якостей особистості розвиток волі можна уявити як рух від первинних до повторних і далі - до третинних вольових якостей.
Ще один напрямок у розвитку волі виявляється в тому, що людина свідомо ставить перед собою усе більш важкі завдання і переслідує усе більш віддалені цілі, що потребують докладання значних вольових зусиль протягом досить тривалого часу. Наприклад, школяр ще в підлітковому віці може поставити перед собою завдання розвинути в себе такі здібності, до формування яких у нього немає виражених природних задатків. Одночасно він може поставити перед собою мету зайнятися в майбутньому складним і престижним видом діяльності, для успішного виконання котрого необхідні такого роду здібності. Є чимало життєвих прикладів того, як люди, які стали відомими вченими, художниками, письменниками, домагалися поставлених цілей, не маючи гарних задатків, в основному за рахунок підвищеної працездатності і волі.
Розвиток волі в дітей тісним чином співвідноситься зі збагаченням їхньої мотиваційної і моральної сфери. Включення в регуляцію діяльності більш високих мотивів і цінностей, підвищення їхнього статусу в загальній ієрархії стимулів, що керують діяльністю, здатність виділяти й оцінювати моральну сторону зроблених вчинків - усе це важливі моменти виховання волі в дітей. Мотивація вчинку, в який включається вольова регуляція, стає свідомою, а сам вчинок - довільним. Така дія завжди відбувається на базі довільно побудованої ієрархії мотивів, де верхній щабель займає високоморальне спонукання, що дає моральне задоволення людині у випадку успіху діяльності. Гарним прикладом такої діяльності може служити наднормативна робота, пов'язана з вищими моральними цінностями, здійснювана на добровільній основі і спрямована на користь людям.
Удосконалення вольової регуляції поведінки в дітей пов'язане з їх загальним інтелектуальним розвитком, появою мотиваційної та особистісної рефлексії. Тому виховувати волю в дитини у відриві від її загального психологічного розвитку практично неможливо. У противному разі замість волі і наполегливості як безсумнівно позитивних і цінних особистісних якостей можуть виникнути і закріпитися їх антиподи - упертість і ригідність.
