Процес впливу особистості на колектив виявляється у таких явищах, як авторитет, керівництво, лідерство. Під авторитетом особистості розуміють визнання колективом особистості людини, відповідності його суб'єктивних якостей об'єктивним вимогам діяльності колективу. Явище авторитету великою мірою залежить від особистих якостей і властивостей людини. Життєвий досвід, знання, професійних навиків, вміння - усе це виділяє людини серед іншим людям у колективі. Авторитетний людина займає високе положення в міжособистісні стосунки, у колективі щодо нього прислухаються, звертаються по пораду, зважають на його особистою думкою, згодні прийняти його думку.
Численними експериментальними дослідженнями встановлено типологія стилю керівників, стилю керівництва, що грунтується на психологічному складі особистості, на здатності Німеччини та умінні управляти колективної діяльністю.
Перший тип - директивний, тобто. заснований виключно на точному дотриманні директивам, наказам. Нерідко у своїй керівник виконує роль простого передавача інформації з вищого рівня на нижчий: просто передає наказ ланцюжком, переважно використовуючи методи адміністрування.
Другий тип - колегіальний. Він виявляється у тому, що керівник постійно спирається на погляди, пропозиції, навіть виражені явно, по які відбуваються у цьому колективі, якою доводиться керувати.
Третій тип може бути ситуативним. Суть його у тому, поведінка керівника багато в чому підпорядковується нинішнім виробничим ситуацій. Керівник мало управляє своїми стосунки з підлеглими, а й просто слід за тієї ситуацією, що виникає у колективі.
Лідерство і керівництво - це у принципі різні явища, відбивають вплив особистості на групу. Лідерство - як прояв особистісних властивостей і якостей людини у груповому поведінці, а й почасти результат тих соціально психологічних процесів, які у групі.
Позитивне вплив спільності на індивіда.
Позитивне вплив групи для формування й розвиток особистості ось у чому:
1. Серед опитаної індивід зустрічається з людьми, що є йому є основним джерелом духовної культури.
2. Стосунки між людьми, складаються в групах, несуть у собі позитивні соціальні норми і ціннісні орієнтації, які засвоюються особистістю, включеної до системи групових взаємовідносин.
3. Група є місцем, де індивід відпрацьовує свої комунікативні вміння і навички.
4. Від учасників групи індивід отримує інформацію, яка йому правильно сприймати й оцінювати себе, удається зберігати й зміцнювати все позитивне у своїй особистості, позбуватися негативного і повним вад.
5. Група постачає індивіда системою позитивних емоційних підкріплень, необхідні його розвитку.
Лише постійне спілкування індивіда з розвиненішими, що вона сам, особистостями, з цінними знаннями, вміннями і навички, забезпечує можливість прилучення до відповідним духовних цінностей. Майже в кожної людини є чого навчитися в інших покупців, безліч практично у всіх групах він зустрічає таких людей.
Для розвитку в себе тих чи інших достоїнств індивіду необхідні відповідні стимули, позитивні підкріплення. Їх є основним джерелом також є люди, оточуючі їх у групах.
Було показано, що, коли людина відчуває у собі вплив деякою досить великою соціальною спільності, внутрішньо не організованою, у його з психології та поведінці за більшою мірою проявляється оте загальне, що притаманне цій групі, й у набагато меншою мірою те, що становить власну індивідуальність. Людина перетворюється на натовпі нерідко перестає бути особистістю, а тому цей феномен отримав назву "знеособлювання". ( c) Р. Лебон
