9. Принцип національного виховання. Нормативно-правове забезпечення його реалізації в закладах середньої освіти.

Сутність принципу М.Г. Стельмахович бачить у тому, щоб за­безпечити можливості для виховання дитини в її природному стано­вищі, «коли вона росте і розвивається у звичайному для неї сере­довищі, в атмосфері культури свого народу, вчиться і виховується рідною мовою шляхом культурно-історичних, духовно-національ­них традицій і звичаїв»¹.

У «Концепції національного виховання», схваленій Всеукраїн­ською педагогічною радою працівників освіти ЗО червня 1994 року, розкрито сутність цього принципу та шляхи його реалізації.

Це перш за все вимога природовідповідності процесу виховання, що передбачає не лише врахування багатогранної природи дитини, її анатомічних, фізіологічних, психологічних, вікових, статевих осо­бливостей, а й національних, регіональних, її єдності з природою.

Реалізації принципу сприяє культуровідповідність процесу вихо­вання, що вимагає створення умов для засвоєння новим поколінням історії свого народу, його мови, засвоєння і примноження духовної культури, її морально-естетичних ідеалів, цінностей, національних традицій, звичаїв, забезпечуючи духовну єдність поколінь.

Національне виховання передбачає етнізацію(етнос — стала сукупність, яка історично склалася на певній території, якій при­таманні загальні риси, стабільні особливості культури, включаю­чи мову, психічний склад, усвідомлення своєї спільності і відмін­ності від інших подібних утворень) виховного процесу, тобто на­повнення його національним змістом, формами, спрямованими на формування національної самосвідомості громадянина, харак­теру, почуття національної гідності, етнічної причетності до свого народу, відтворення в дітях його менталітету.

Реалізація принципу національного виховання здійснюється при визначенні його конкретних цілей, завдань, у процесі форму­вання моральної, художньо-естетичної, фізичної, екологічної, еко­номічної, політично-правової, комунікативної культури, відбору адекватних методів, засобів як у навчальних закладах, так і в умо­вах родинного виховання, організації позашкільноі діяльності ді­тей, щоб забезпечити сформованість духовної особистості школя­ра конкретної країни.