Однією з особливостей української мови, що різнить її від російської, є те, що вона зберегла для звертання спеціальнийкличний відмінок іменника(рос. —звательный падеж), наприклад: Шановний Іване Петровичу! Дорогий ювіляре! Норма української мови вимагає, щоб обидва слова — ім’я та по батькові — мали однаковий вигляд (або Павло Павлович — або Павле Павловичу).
Клична форма імен утворюється за такою схемою: (ім'я береться у початковій формі, повне, за словником):
Закінчення -а — на -о: Марина – Марино; Ганна — Ганно, Микола — Миколо.
Закінчення -я — на -є: Лілія – Ліліє; Надія — Надіє.
Закінчення –й, м’який приголосний – на - ю: Валерій — Валерію; Андрій –
Закінчення на твердий приголосний та -о- на -е: Богдан — Богдане; Петро – Петре
У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: колего Степане; пані Катерино; товаришу Віталію. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка набуває загальна назва: друже Максименко, колего Іваничук, товаришу Гончар. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка. Таке використання частіше трапляється в усному розмовному мовленні:добродію вчителю (вчитель), пане ректоре (ректор).
Відмінювання:
Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березівський; Біловерхий, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олексієнко.
Відмінювання прізвищ:
Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників ІІ відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни:
Майборода – Майбороди, Майбороді, Майбороду і т.д.;
Гмиря – Гмирі, Гмирі, Гмирю, Гмирею і т.д.;
Гнатюк – Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) і т.д.;
Заєць – Зайця, Зайцеві (Зайцю) і т.д.
Симоненко – Симоненко, Симоненкові (Симоненку) і т.д.
Але:
Швець – Швеця, Швецеві (Швецю) й т.д.
Українські чоловічі та жіночі імена та по батькові відмінюються як відповідні іменники І, ІІ, ІІІ, ІV відміни, залежно від типу закінчення в називному відмінку однини.
