Вперше певну систематизацію фінансів виконав французький вчений Ж. Боден (1530-1596), який виділив сім основних джерел державних доходів: домени, військова здобич, подарунки друзів, данина союзників, торгівля, мита з ввезення і вивезення, податки з підданих. Англійський філософ і економіст Т. Гоббс (1588-1679) активно пропагував ідею непрямого оподаткування, У. Петті(1623-1687) розробляв ідею про стимулювання розвитку господарського життя шляхом розумної податкової політики, Дж. Локк (1632-1704) пропонував замінити всі податки од ним - поземельним.
Незважаючи на бурхливий розвиток способів і методів поповнення державної скарбниці, що мало місце до кінця XVI століття в багатьох феодальнихдержавах, наука про фінанси ще не стала загальновизнаною. Більш того, один з найвидатніших мислителів того періоду, Н. Макіавеллі, висловлюючи сумнів у самій можливості існування фінансової науки, аргументував свою позицію тим, що подібної науці слід було б мати які-небудь незаперечні істини, положення, але оскільки їх немає, а все зводиться лише до відомого навичці та спритності в оббиранні громадян, то пет і самої павуки. За влучним висловом В. А. Лебедєва, теорія фінансів середньовіччя зводилася до наступного нескладному становищу: «бери де можна і як можна більше».
