Значення категорії піднесеного.
Піднесене — категорія естетики, яка відбиває сукупність природних, соціальних та художніх явищ, які є винятковими за своїми якісними характеристиками, завдяки чому вони виступають як джерело глибокого естетичного переживання. Якщо прекрасне несе в собі людську міру, то піднесене — це перевищення міри, тобто піднесене — це те, що вражає людське уявлення силою або масштабом свого прояву. Піднесене — колосальне, могутнє, що перевищує можливості сучасного людства. Це естетична категорія, яка виражає сутність явищ, подій, процесів, які мають велику суспільну значущість, що впливають на життя людини, на долі людства. Події і явища, що оцінюються як піднесені, естетично сприймаються людиною як протиставлення всьому приземленому, примітивному, буденному. Піднесене викликає в людини особливі відчуття і переживання, яке піднімає його над усім примітивним, веде людину на боротьбу за високі ідеї. Піднесене тісно пов'язане з прекрасним, також виступаючи втіленням естетичного ідеалу.
Вчення про піднесене має в античній естетиці особливе значення, адже саме воно сприяло розробці естетичного вчення про мистецтво у двох відношеннях. Йдеться, по-перше, про ідеальність змісту мистецтва і, по-друге, про формальну самостійність бутності його. Після того, як Аристотель проголосив, що мистецтво має наслідувальний характер, а разом з тим, що воно є-ще й (майстерність, ремесло), потрібно було встановити предмет наслідування, для того щоб визначити зміст витонченого мистецтва та його культурну і суспільну роль. Традиції епічної поезії, сакральної та героїчної скульптури і особливо трагедії показували, яке саме наслідування малося на увазі, яким чином воно спрямовувалось на пошук і жорсткий відбір найчистіших, найвищих якостей людяності, найблагородніших якостей доброчесності при відсутності будь-якого аскетизму, не властивого етичним і естетичним поглядам греків.
2. Форми прояву естетичної культури. Роль художнього виховання в соціокультурному відтворенні особистості
Естетична культура - це здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси. Е к-а містить у собі такі компоненти: естетичні сприймання - здатність виділяти в мистецтві і житті естетичні якості, образи і переживати естетичні почуття; естетичні почуття - емоційні стани, що викликані оцінним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва; естетичні потреби - потреби в спілкуванні з художньо-естетичними цінностями, в естетичних переживаннях; естетичні смаки -здатність оцінювати витвори мистецтва, естетичні явища з позицій естетичних знань і ідеалів; естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно зумовлені уявлення про досконалу красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві; художні уміння, здібності в галузі мистецтва .Естетична культура формується в процесі художньо-естетичного виховання, є його метою Мета художньо-естетичного виховання полягає в тому, щоб у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість, загальнокультурну і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні
Цінності естетичної культури існують у двох формах — предметній та особистісній. Предметна форма — естетична діяльність у всьому багатстві її форм та її наочно виявлені результати. Особис- тісна форма естетичної культури невід’ємна від людини і людства, пов’язана з їхніми здібностями, потребами, смаками, ідеалами, почуттями, оцінками тощо, які в подальшому реалізуються в естетичній діяльності. Цією формою обумовлюються зміст, спрямованість, широта естетичної діяльності й у зв’язку з цим сенс та характер предметної форми естетичної культури. Навколишня дійсність, створена людьми, більшою або меншою мірою втілює притаманні людству уявлення про прекрасне, відповідає його естетичному ідеалу. У свою чергу, саме 210 опанування предметної форми, іншими словами, її розпредметнення, забезпечує зміни якостей особистісної форми. Таким чином, розвиток естетичної культури пов’язаний із процесом розпредметнення й опред- метнення, тобто з переходом предметної форми в особистісну й навпаки.
Естетична культура може бути виявлена як у матеріальній, так і духовній сферах життя. Саме тому вона забезпечує одухотворення результатів матеріальної і духовної діяльності, втілення в них естетичних ідеалів, уподобань, уявлень про досконале, прекрасне, насичене красою життя.
Носіями естетичної культури, її суб’єктами в будь-який час виступають: людство в цілому, суспільство, група людей, людина. Тому можна говорити про існування естетичної культури людства, суспільства, соціальної групи, народу, нації та окремої людини.
