9;)

. Мода як форма естетичної діяльності

Мода, що характеризується короткочасними і поверхневими змінами зовнішніх форм найбільш рухомих елементів середовища, виникає в межах панування одного стилю, художнього процесу, що є чинником, його стрижнем, його підставою. Саме слово „мода”, переводиться як „міра, спосіб, правило”, що вже припускає наявність регулятивної складової цього явища.

Цілий ряд філософів досліджували моду, аналізуючи це явище з різних позицій. Дещо суперечливе відношення до моди висловлює Шефтсбері в „Досвіді про свободу гострого розуму і незалежного настрою”. З одного боку він зауважує, що мода може набувати над людьми іноді деспотичної влади, спотворювати дійсну людську сутність людей, а з іншого боку він визнає і благотворний вплив моди, називаючи модними панам тих, „кому природний добрий геній або сила гарного виховання додали відчуття того, що витончено і пристойно за самою своєю природою”

Мода – явище естетичне, оскільки нерозривно пов’язане з уявленням про красу, хоча розуміння красивого в різні часи змінювалося. Про це пише Т. Рід в „Лекціях про витончені мистецтва”: „Так, наприклад, сукня часів правління королеви Єлизавети зараз здавалася б далеко не прекрасною, а людину, одягнену в таку сукню, вважали б надзвичайно безглуздою. Можливе це виникає з наступного: здається, що людина, одягнена по моді, належить до знаті і буває в хорошому товаристві”. Філософ звертає увагу на те, що мода створює ілюзію значимості людини, якщо вона наслідує її рекомендаціям, тим самим підкреслює її соціальний статус, можливості регулювання взаємовідносин між різними прошарками суспільства.

Мода як феномен виходить далеко за рамки естетики. У сучасному світі мода нерозривно пов’язана з економікою. Знання естетичних законів моди і точний економічний розрахунок дає змогу моді обов’язково приносити прибуток підприємству. Випускаючи різноманітні товари під своєю маркою, відомі художники для отримання додаткового прибутку експлуатують двигун естетично-регулятивних механізмів дотримання моди, які кореняться в явищі соціального престижу. Цю думку достатньо чітко підкреслює Б. Паригин визначаючи, що „мода – це специфічна і вельми динамічна форма стандартизованої масової поведінки, що виникає переважно стихійно, під впливом домінуючих в суспільстві настроїв і швидкомінливих смаків, захоплень і т. д.”. Але і це – на перший погляд вичерпне – визначення, мабуть, не відбиває всієї суті моди. Тому що відомі приклади, коли моду на Заході створювали чітко відпрацьованими методами, як створюють „зірок” і „королев краси”, все частіше при цьому використовуються певні економічні важелі, що дозволяють заробляти на експлуатації моди великі гроші. Та і не завжди мода виникає „під впливом домінуючих в суспільстві” смаків і настроїв – нерідко мода виступає як своєрідний протест саме проти домінуючих в суспільстві смаків. Зокрема такою була мода хіппі і панків, які стали носити шокуючий одяг.

Мода, перш за все, естетична. Естетичне діалектично виявляється в моді на всіх трьох рівнях: свідомості, діяльності і функціонування (процес виховання). Естетична свідомість спонукає людину до діяльності тільки в тих випадках, коли об’єкт естетично не задовольняє її, людина додає об’єкту краси, що йому бракує, наприклад, робить собі зачіску, щоб виглядати привабливішою.

Таким чином, хоча мода створюється і функціонує в певних соціально-політичних умовах і під впливом суспільних настроїв і думок, вона сама виступає як соціальний регулятор, формуючи деякі соціальні почуття і породжує ідеї у сфері суспільної свідомості, виховуючи людину в дусі того або іншого способу життя, вона викликає зростання суспільних потреб і інтересів.

39 СМИСЛ  ПОНЯТЬ «ВНУТРІШНЯ» І «ЗОВНІШНЯ» ФОРМИ

Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.

·         Форма (зовнішній елемент)

·         Зміст (внутрішній елемент)

Сюжет і фабула характеризують динамічну сторону цих подій, їх розвиток через діяльність людей, наділених характерами, які, у свою чергу, формуються і виявляються в обставинах (пейзажі, інтер'єрі), а вчинки персонажів, дійових осіб, оповідачів зумовлюються внутрішніми мотивами (архетипами, потягами, уявленнями, думками,переконаннями, ідеалами), і все це разом передається мовленням суб'єктів художнього твору засобами мови, якою творить письменник. Глибинна сутність тих суб'єктів і результатів їх діяльності в духовній і матеріально-подієвих сферах (заразом і смислу художнього твору) виражається сукупністю, поєднанням, компонуванням мовних висловлювань та способів їх подачі у тексті твору (одне думалося, друге в конкретній ситуації мовилося, третє написалося, а четверте читачем сприйнялося). Тому аналіз композиції літературно-художнього твору опосередковується інтерпретацією його тексту, є шляхом до інтерпретації смислу цілісного твору, осягнення задуму письменника