Свідомість є не лише породженням матерії, але й її відносною протилежністю, у певному розумінні навіть її подоланням. Це виражається в тому, що за способом свого буття свідомість не матеріальна, а духовна. Матеріальне - це те, що існує як об'єктивна реальність. Свідомість - це не об'єктивна, а суб'єктивна реальність.
Ідеальне, як і свідомість, не має самобуття, не є субстанцією. Воно породжується матеріальним началом, залежить від нього, "вписується" в матеріальну єдність світу.
Залежність ідеального від матеріального виявляється в трьох відношеннях:
1) ідеальне (образи, думки, ідеї тощо) є продуктом діяльності матеріального органу (людського мозку); воно "будується" на основі нервово фізіологічних процесів, нейродинамічних структур, які утворюються в мозку;
2) ідеальне має своїм початком відображення об'єктивного, матеріального світу;
3) ідеальне відображення дійсності виникає і функціонує на основі чуттєво-предметної, матеріально-практичної діяльності і спілкування між людьми, причому воно відіграє роль суттєвої ланки в цій діяльності.
