Домогосподарство в економічній системі суспільства
В економічній науці домогосподарству не завжди відводиться важливе місце. Проте домашнє господарство - це та клітина, яка живить всю національну економіку.
Що ж таке домогосподарство?
Домогосподарство - це особа або група осіб, об'єднаних з метою забезпечення всього необхідного для життя, тобто об'єднаних спільним веденням господарства. Домогосподарство і сім'я - поняття близькі, але різні. Сім'я - це сукупність осіб, які проживають разом, об'єднані родинними зв'язками і загальним бюджетом. Домогосподарство жорсткіше прив'язане до територіальних меж і включає членів, які не є родичами. Однак сім'я - це не група індивідів, об'єднаних колом контрольних обов'язків. Це - тісна над індивідуальна спільність, зв'язана вузлами соціальних Норм і скріплена родинними зв'язками. Шлюбні контракти існують далеко не всюди і виступають лише однією із форм регулювання сімейних стосунків. Сім'я - соціальна основа домогосподарства.
Спільне господарство, сімейний бюджет, спільні рішення - важливі економічні ознаки домогосподарства. Навіть якщо подружжя має окремі рахунки в банку чи окремі права власності, чи якщо в сім'ї один годувальник - стосунки рідко будуються на базі індивідуальних рішень. Домашнє господарство - це цілісна одиниця, яка приймає раціональні рішення про виробництво благ, народження дітей, міграцію, планування, залишення батьківського дому тощо.
Сучасна економічна теорія розглядає домогосподарство як один із суб'єктів ринкової системи, що виконує виробничі і відтворювальні функції.
Домогосподарство виконує чотири основні функції у національній економіці:
1) постачальника ресурсів;
2) споживача ресурсів;
3) заощадника доходів;
4) інвестора доходів.
Домогосподарство постачає ресурси на ринок або споживає їх самостійно. Суперечність між безмежними потребами і обмеженими грошовими доходами (ресурсами) є вузловою проблемою родинної економіки. Інакше кажучи, в основі функціонування домашнього господарства є принцип відповідності потреб і ресурсів, який характерний для економічної системи загалом.
Фінансовою основою домогосподарства є бюджет, який відображає обсяг і структуру всіх доходів і видатків сім'ї за певний період часу, формує стиль споживання і життя. Зв'язок між доходами сім'ї і структурою споживчих видатків вперше дослідив німецький статистик Е. Енгель. Він помітив залежність: чим вища якість життя сім'ї, тим меншу частку доходу вона витрачає на придбання продовольчих товарів нижчої споживчої цінності. На основі даних про питому вагу видатків сім'ї на їжу можна говорити про рівень її добробуту. В Україні частка сімейних видатків на їжу значно більша, ніж у розвинутих країнах.
У розвинутій ринковій економіці доходи використовуються за схемою: частка доходів надходить державі як особисті податки, решта розподіляються між видатками на особисте споживання та особисте заощадження. Видатки на особисте споживання становлять понад 80% сукупного доходу домогосподарств. Видатки споживачів класифікують так: 1) видатки на товари тривалого використання, 2) видатки на предмети щоденного вжитку і 3) видатки на послуги.
Якщо очікуваний термін використання товару три роки і більше, то його називають товаром тривалого використання; якщо Менше, ніж три роки, - предметом щоденного вжитку.
Автомобілі, відеомагнітофони, пральні машини, персональні комп'ютери та більша частина меблів - товари тривалого використання. Переважна частина харчів та предметів одягу - товари щоденного вжитку. Послуги - це робота, яку виконують правники, перукарі, лікарі, механіки для споживачів. Сучасна ринкова економіка орієнтована на послуги - на них припадає більша частина всіх видатків споживачів (табл. 1).
Таблиця 1
Структура видатків на особисте споживання у США, %
Заощадження - це та частина доходу, яка не витрачена на сплату податків або купівлю споживчих благ, а надійшла на банківські рахунки чи використана для придбання страхових полісів, облігацій, акцій та інших фінансових активів.
Причини заощадження криються в необхідності захищеності та здійснення ділових операцій. Домогосподарства заощаджують, щоб мати кошти на випадок непередбачених обставин - хвороби, нещасного випадку або втрати роботи, виходу на пенсію, фінансування освіти дітей чи просто для фінансової захищеності.
Однак необхідності до заощадження ще не досить. Необхідність має супроводжуватися можливістю заощаджувати, що залежить від розміру доходу. Якщо дохід сім'ї дуже низький, то вона може мати від'ємні заощадження, тобто сім'я споживає більше, ніж становить її після податковий дохід. Це відбувається тоді, коли беруть позику або використовують заощадження, набуті у роки з вищими доходами.
І нарешті, окремі люди заощаджену частину доходу використовують для здійснення ділових операцій, скажімо, інвестують його у цінні папери, валюту, коштовності, нерухомість тощо.
