Відповідно до ст. чинного Закону "Про всеукраїнсь¬кий та місцеві референдуми" референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодер¬жавного і місцевого значення.
Запровадження в Україні порядку проведення рефе¬рендумів за народною ініціативою створює правові га¬рантії здійснення прямого народовладдя.
Виясненню специфічних особливостей референду¬мів, а також визначенню їх ролі при регуляції суспільних відносин сприяє аналіз видів референдумів.
Враховуючи світовий і національний політичний до¬свід та теоретичні здобутки науки конституційного пра¬ва, Конституція, а також Закон "Про всеукраїнський та
місцеві референдуми", передбачають наступні види ре¬ферендумів. За територіальною ознакою референдуми поділяються на:
1) всеукраїнський;
2) місцевий, причому останній має два підвиди:
а) референдум, що провадиться у межах Автономної Республіки Крим;
б) референдум, що провадиться у межах інших ад¬міністративно-територіальних одиниць.
Всеукраїнський референдум призначається Верхов¬ною Радою або Президентом відповідно до їх повнова¬жень. Згідно із ст. 73—85 Конституції виключно Верхов¬на Рада призначає всеукраїнський референдум з питан¬ня про зміну території України, Президент, згідно з ч. 6 ст. 106 Конституції, призначає всеукраїнський референ¬дум щодо внесення змін до Конституції відповідно до ст. 156 цієї Конституції і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою.
Місцеві референдуми призначають відповідні ради з питань, що належать до їх компетенції.
Наступна класифікація видів референдумів пов'я¬зана з предметом референдуму. Теоретично предмет референдуму — це питання, вирішення якого відбу¬вається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють наступні референ¬думи:
1) обов'язкові;
2) факультативні.
Обов'язкові мають місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом, окрім народного голосування, причому законом завжди чітко окреслено коло цих питань. 1 грудня 1991 р. в Ук¬раїні відбувся перший всеукраїнський референдум, який був обов'язковим в питанні про проголошення незалеж¬ності України, виходячи з положень Закону про всеук¬раїнський та місцеві референдуми щодо реалізації права народу України на самовизначення. Згідно із ст. 73 Кон¬ституції, нині виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Піс¬ля прийняття Конституції предмет обов'язкового рефе¬рендуму значно розширений. Відповідно до положень ст. 156 Конституції, обов'язкового затвердження всеук¬раїнським референдумом потребує законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори, Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України".
Наведені випадки є прикладом абсолютного обов'яз¬кового референдуму, проте теорія конституційного пра¬ва розрізняє ще й відносно обов'язкові референдуми. Так, за Конституцією Швейцарії, в разі, коли одна із палат Федеральних Зборів винесе постанову про загаль¬ний перегляд Конституції, а інша палата з цим не пого¬диться, питання перегляду Конституції виноситься на референдум. Тут йдеться не про зміст перегляду, а лише про необхідність його як умовного факту.
Факультативні референдуми — це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов'язкове. При¬значення референдуму в такому разі залежить від рі¬шення органів, що компетентні призначати референду¬ми, а також від наявності іншої ініціативи проведення референдуму, передбаченої законодавством.
В українському законодавстві передбачено спеціаль¬ні предмети та переліки питань, що виносяться на все¬український та місцеві референдуми. Так, ст. З Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" окреслює предмет всеукраїнських факультативних референдумів, до якого зараховано:
— затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції змін і допов¬нень, окрім тих, що вимагають обов'язкового референ¬думу;
— прийняття, зміна або скасування законів України чи їхніх деяких положень;
— прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції та інших правових актів.
З цього переліку видно, що коло питань, які вино¬сяться на всеукраїнський референдум, обмежене нормотворчою сферою. На всеукраїнський референдум мо¬жуть виноситися лише загальнодержавні питання.
Проте правовий режим проведення референдумів передбачає, що поряд з питаннями, які складають пред¬мет всеукраїнських, обов'язкових і факультативних ре¬ферендумів, є питання, з яких референдум взагалі не до¬пускається, оскільки для їх вирішення потрібні профе¬сійні знання, досвід та інші передбачені законом підста¬ви. У зв'язку з цим у ст. 74 Конституції зазначено, що референдум не допускається щодо законопроектів з пи¬тань податків, бюджету та амністії.
Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми передбачається, що на всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії і помилування; питання про вжиття державними органа¬ми України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров'я та без¬пеки громадян; питання, пов'язані з обранням, призна¬ченням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів.
За змістом предмету всеукраїнські референдуми по¬діляються на:
— конституційні, коли шляхом референдуму вирі¬шується питання прийняття, затвердження або зміни Конституції;
— законодавчі, коли народним голосуванням вирі¬шуються питання, пов'язані з прийняттям, затверджен¬ням, зміною законів.
До останніх належать, як правило, також референ¬думи щодо прийняття, зміни або скасування інших пра¬вових актів.
Якщо референдум проводиться з одного і того са¬мого питання кілька разів, то за часом треба розріз¬няти:
1) повторний референдум з означеного питання про¬водиться у такому разі, якщо під час проведення все¬українського або місцевого референдуму були допущені грубі порушення законодавства про референдуми, Вер¬ховна Рада України у місячний строк, а відповідний ор¬ган місцевого самоврядування — у 15-денний строк мо¬жуть призначити повторний всеукраїнський або місце¬вий референдум на всій території республіки, відповід¬ної адміністративної одиниці або її частини;
2) новий (всеукраїнський) референдум з питань, що раніше виносились на референдум, може бути проведе¬но не раніше як через 5 років, а місцевий — не раніше, як через рік від дня попереднього референдуму з цих питань.
