За цією класифікацією у Конституції України виділяють три основні групи прав і свобод та одну групу обов’язків.
1. Громадські права і свободи людини.
2. Політичні права і свободи громадян України.
3. Економічні, соціальні та культурні права й свободи людини і громадянина.
4. Конституційні обов’язки людини і громадянина.
Класифікація конституційних прав, свобод і обов’язків будується не довільно, а із врахуванням наявності в суспільстві різних сфер діяльності, якісно різних за змістом суспільних відносин; взаємовідносин держави і громадянина у сфері правоохоронної діяльності держави, спрямованої на захист життя, здоров’я, індивідуальної свободи і безпеки, честі й гідності людини, взаємовідносин у політичній, соціальній, економічній та культурній сферах.
Беручи до уваги окремі сфери діяльності держави і громадян та керуючись відомими міжнародними пактами й чинною Конституцією України, можна виділити такі групи основних прав та свобод громадян України:
1) громадянські права й свободи;
2) політичні права і свободи;
3) економічні права і свободи;
4) соціальні права і свободи;
5) культурні права та свободи.
Розмежувати основні права за певними група¬ми можна насамперед за змістом (характером) потреб людини, котрі цими правами забезпечу¬ються. Тоді класифікація матиме такий вигляд:
фізичні (інакше кажучи, вітальні, тобто жит¬тєві) права — це можливості людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біо-логічних, матеріальних потреб (зокрема права на життя; фізичну недоторканність; вибір місця про¬живання; безпечне природне середовище; житло; належний рівень, матеріального забезпечення; вла¬сність на предмети споживання; медичне обслуго¬вування та інші види соціального захисту);
особистісні права — це можливості збережен¬ня, розвитку і захисту морально-психологічної ін¬дивідуальності людини, її світогляду та духовності (зокрема, право на ім'я; честь і гідність; свободу су¬мління, переконань та їх прояву й поширення);
культурні (гуманітарні) права — це можли¬вості збереження і розвитку національної самобут¬ності, доступу до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання та участі у подальшому вдосконаленні (зокрема, право на освіту й вихован¬ня; користування надбаннями культури і мис-тецтва; наукову, технічну і художню творчість; ав¬торські права);
економічні права — це можливості людини ре¬алізовувати свої здібності, здобувати засоби для іс¬нування, беручи участь у виробництві матеріаль¬них та інших благ (зокрема, права на власність щодо засобів виробництва; здобуття професії; вибір та здійснення трудової або іншої діяльності; спри-ятливі умови та справедливу оплату праці; відпо¬чинок і дозвілля);
політичні права — це можливості людини брати участь у державному і громадському житті, впливати на діяльність різноманітних державних органів, а та¬кож громадських об'єднань політичного спрямування (зокрема, право на громадянство та правосуб'єктність; участь у формуванні представницьких органів дер¬жавної влади та місцевого самоврядування; участь у державному управлінні суспільством; участь у ство¬ренні й діяльності громадських об'єднань; державний захист від порушень прав і свобод людини).
Не заперечуючи принципу неподільності та вза¬ємозалежності усіх груп основних прав людини, не можна, однак, вважати, що всі вони є цілком рівно¬цінними для забезпечення її існування і розвитку. Тому й послідовність їх викладу не повинна бути довільною, «випадковою»: вона має так чи інакше зважати на певну нерівнозначність прав людини і відображати її.
Крім наведеної класифікації, всі права людини можуть розподілятися на певні види і за іншими критеріями, а саме:
- за значенням для їх носія — основні (безумов¬но необхідні для його існування та розвитку) і не¬ основні (які не є життєво необхідними); за характером, способом здійснення — ак¬тивні (свобода «для», тобто для вчинення актив¬них дій) і пасивні (свобода «від», тобто від втру¬чання, перешкод з боку інших суб'єктів); за суб'єктним складом здійснення — індиві¬дуальні (здійснюються лише одноособовими ді¬ями — наприклад, право на свободу переконань, думок, на виховання своєї дитини), колективні (можуть бути реалізовані лише спільними діями групи носіїв права — наприклад, право на утворен¬ня громадських об'єднань, проведення мітингів, де¬монстрацій) і, так би мовити, змішані (здійснюють¬ся як індивідуальними, так і колективними діями). У Конституції України (переважно в розділі II) визначено такі групи основних п ав: громадянські, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні, сімейні.
¦ Громадянські права — можливості людей, що характеризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб.
Сюди відносять такі суб'єктивні права: на життя; на недоторканність особи, житла, на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на вибір місця проживання, свободу пересування, на вільне залишення території України та повернення будь-коли в Україну; на свободу власної думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань; вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово та в інший спосіб на свій вибір; на свободу світогляду, віросповідання і т. ін.
¦ Політичні права — можливості людини і громадянина брати участь у громадському та державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їхніх службових осіб та об'єднань громадян, критикувати вади в роботі, безпосередньо брати участь у різних об'єднаннях громадян.
До цієї групи відносять такі права: брати участь в управлінні державними та громадськими справами, користуватися рівним правом доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування; обговорювати, приймати закони й виносити рішення загальнодержавного та місцевого значення, беручи участь у всеукраїнському та місцевих референдумах; надсилати індивідуальні або колективні письмові звернення чи особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб; утворювати об'єднання громадян (політичні партії, громадські організації)
та брати участь у їхній роботі; збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи й демонстрації, про що завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; вибирати й бути обраним до державних органів та органів місцевого самоврядування; мати громадянство.
¦ Економічні права — можливості людини і громадянина, що характеризують їхню участь у виробництві матеріальних благ.
¦ Соціальні права — можливості людини і громадянина із забезпечення належних соціальних умов життя.
Це є: право на охорону здоров'я; право на житло; право на матеріальне забезпечення у старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника та ін.; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (харчування, одяг, житло).
¦ Екологічні права — права людини і громадянина на безпечне екологічне середовище.
Тобто, це право: на безпечне для життя і здоров'я довкілля; на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди і т. ін.
¦ Культурні права — можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства.
Це — право на освіту; право на користування досягненнями вітчизняної та світової культури; право на свободу наукової, технічної та художньої творчості; право на захист інтелектуальної власності; право на використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності тощо.
¦ Сімейні права — можливості людини і громадянина вільно розпоряджатися собою в сімейних правовідносинах.
Це означає: право на невтручання в особисте й сімейне життя; право на добровільне одруження, рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї; право на державну охорону сім'ї, материнства, батьківства і дитинства; право на рівність дітей незалежно від походження чи народження у шлюбі або поза шлюбом.
Основні права громадян нерозривно пов'язані з їхніми обов'язками. Основний, обов'язок громадянина — встановлені Конституцією держави вид і міра його необхідної обов'язкової поведінки. Щоб людина могла успішно реалізувати свої права, отримувати від суспільства певні матеріальні й духовні блага, вона повинна виконувати покладені на неї обов'язки, віддавати суспільству свою працю, свої зусилля, піклуватися про державні та громадські справи.
Конституційні права, свободи та обов'язки разом із конституційними принципами й гарантіями утворюють основи правового становища громадян, або конституційний статус особистості в Україні.
