42.Сутність процесу учіння, його структурні компоненти.

. Більшість авторів визначають учіння як здобуття конкретного досвіду, зокрема, знань, умінь, навичок, видів поведінки та діяльності. І.І.Ільясов, на відміну від інших вчених розділяє поняття „учіння” та „розвиток”. Він розуміє учіння на емпіричному рівні як здобуття досвіду, тобто те, що можна назвати зовнішнім по відношенню до змін, які будуть відбуватися у внутрішньому плані – у психічних процесах, діях, операціяхЗа видом набутого пізнавального узагальненого та конкретного досвіду учіння може бути засвоєнням чуттєвого ( екстероцептивног о тапропріоцептивного ) і раціонального (емпіричного та теоретичного) матеріалу, а також досвіду практичної та дослідницької діяльності, репродуктивної та творчої. Учіння можна розрізняти як організоване та стихійне за умовами його перебігу.За характером цього процесу І.І. Ільясов виділяє цілеспрямоване, довільне або нецілеспрямоване, мимовільне учіння як побічний продукт інших процесів та діяльностей.Отже, поняття учіння та учбова діяльність не є тотожними. Учбова діяльність є однією із форм учіння.Учбова діяльність суб’єкта має структуру, до якої входять такі компоненти, як мотивація, учбові задачі в конкретних ситуаціях, учбові дії, контроль, що переходить у самоконтроль; оцінка, що переходить у самооцінку.Мотивація є джерелом активності суб’єкта. С. Занюк виділяє динамічний та структурний (змістовий) аспект мотивації. Структурний аспект мотивації – це прояви різнобічних потреб людини. До змістового аспекту мотивації входять такі компоненти, як зміст мотивації, зв’язок між мотивами; ієрархія мотивів, потреби, які лежать в основі мотивів і зумовлюють поведінку. Динамічний аспект мотивації визначається силою, стійкістю, мірою збудження мотивів, здатністю переключатися з одних мотивів на інші. Автор зазначає, що потреба спонукає до активності, а мотив – до спрямованої діяльності.Мотиви бувають в залежності від: а) характеру участі в діяльності (усвідомлені, реально-діючі); б) часу замовлення діяльності (тривала-коротка мотивація); в) соціальної значущості (соціально-вузько-особистісні); г) включення у діяльність або від таких мотивів, що знаходяться поза нею (широкі соціальні та вузько-особистісні); мотиви конкретного виду діяльності та інші.Б. Додонов виділяє мотиви задоволення від самого процесу діяльності; прямий результат діяльності (створений продукт, засвоєні знання); винагороду за діяльність (плата, підвищення в посаді, слава); уникнення санкцій (покарання), котрі загрожували б у разі ухиляння від діяльності чи несумісного її виконання.А.К. Маркова виокремлює такі дві групи мотивів: 1. Пізнавальні, до яких входять: а) широкі пізнавальні, що полягають в орієнтації школярів на оволодіння новими знаннями; б) навчально-пізнавальні, що полягають в орієнтації школярів на засвоєння способів здобуття знань; в) мотиви самоосвіти. 2. Соціальні: а) широкі соціальні; б) вузькі соціальні, або позиційні мотиви, що полягають у прагненні зайняти певну позицію.Другим компонентом учбової діяльності є учбова задача. Г.О. Балл називає учбовими задачами ті, що розв’язуються або мають розв’язуватися учнями в процесі їх учбової діяльності. Він розглядає задачу як систему (предмет задачі і вимога задачі), розв’язання якої полягає у проведенні предмету вихідного стану в потрібний і виділяє основні типи задач1. За їх відношенням до суб’єкта:а) зовнішні;б) внутрішні. 2. Залежно від послідовності операцій:а) непроблемна;б) проблемна.3. Пізнавальні – сприяють розширенню кола знань учня, його уточненню, засвоєнню ґрунтовної інформації (таблиця множення, граматичні правила):а) відкриті;б) закриті.4. Комунікативні – вимагають передачі інформації одним суб’єктом іншому:а) відкриті;б) закриті.Третім компонентом учбової діяльності є учбові дії. Будь-яка діяльність складається з дій і без них не існує, хоча дії можуть існувати без діяльності. Дії можуть переходити в операції (способи дії, що відповідають конкретним умовам, в яких задається мета їх виконання.З позицій суб’єкта діяльності виділяють дії цілеутворення, програмування, планування, виконавчі дії, дії контролю (самоконтролю), оцінки (самооцінки). Виконавчі дії у поведінкових актах мають зовнішні прояви (вербальні, невербальні, формалізовані, неформалізовані, предметні, допоміжні), а також внутрішні – ціле утворення, планування, програмування та, як перетворені дії – дії оцінювання і контролю (Ю. Галантер, Дж. Міллер, К. Прибрам).З урахуванням предмету учбової діяльності виділяють перетворюючі та дослідницькі дії (Д. Ельконін, В. Давидов, А. Маркова, О.Скрипченко).Залежно від того, які психічні явища суб’єкта навчальної дії актуалізуються, виокремлюють мисленнєві (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація), перцептивні впізнавання, ідентифікація), мнемічні (закарбування, селективність інформації, її структурування, збереження, актуалізація), інтелектуальні дії.Серед учбових дій вчені виокремлюють репродуктивні (виконавчі дії, що здійснюються за відповідними параметрами) та продуктивні дії (спрямовані на створення нового). Дії контролю, оцінки в залежності від умов можуть мати продуктивний і репродуктивний характер, а тому утворюють проміжну групу.Значну роль в учбовій діяльності учнів відіграють дії контролю, самоконтролю, оцінки і самооцінки. Контроль за виконанням дії здійснюється на основі механізму зворотного зв’язку або зворотної аферентації.