Кава Юрія Кульчицького

Діялося це 1683 року далеко від України
Величезна армія турецького султана Ахмета ІІ, яка завою-
вала багато європейських міст, узяла в облогу столицю Ав-
стрії Відень Урятувати нечисленних захисників Відня могли
тільки союзники – німці й поляки, якби вони прийшли на
допомогу Але союзники не знають, що турецькі війська сто-
ять під самими мурами Відня Ùоб передати таку звістку,
пробратися через ворожі кордони зголосився вусатий чолов’яга
з люлькою в зубах Він сказав, що знає турецьку мову й легко
може видати себе за турка
Це був український козак Юрій Кульчицький На той час
йому виповнилося сорок три роки Народився він поблизу
Самбора на Львівщині Закінчив церковну школу і ще зовсім юним хлопцем подався на Січ У походах і битвах швидко став бувалим козаком В одному з походів йому не пощастило – по-
трапив до турків у полон Однак біда принесла Кульчицькому
й користь: здібний бранець бездоганно вивчив турецьку мову
Після викупу з полону Кульчицький переїхав до Відня, де спо-
чатку працював перекладачем, а потім став купцем
Австрійські воєначальники вручили сміливцеві листа Він,
переодягнувшись у турецьке вбрання, разом із товаришем
сербом Михайловичем зміг пробратися через ворожий заслін і
передати листа союзникам Ті швидко зібрали військо й ру-
шили до Відня, щоб урятувати столицю
І оборонці протрималися, доки надійшла допомога Під сті-
нами Відня об’єднані війська німців, поляків і козацькі пол-
ки розгромили турецьку армію
Зібралися після перемоги найшанованіші люди Відня й за-
питали Кульчицького, якої винагороди бажають сміливці
Михайлович захотів грошей, щоб будинок купити Кульчиць-
кий нічого не захотів, лише попросив віддати каву, яку турки
покинули з переляку в своєму таборі Пояснив, що дуже лю-
бить каву, звик до неї в турецькому полоні Віддали йому
гору мішків із кавовими зернами І довго всі дивувалися, на-
віщо нормальній людині пити таку гіркоту
Пізніше Юрій Кульчицький видав книжку про свої вій-
ськові пригоди Її прочитало багато людей А в центрі Відня
він відкрив першу в місті кав’ярню І кожен, хто прочитав
книжку, йшов до кав’ярні, щоб побачити героя Купували
каву, кривилися, аж сльози від тієї гіркоти їм з очей текли
І тоді Кульчицький вирішив додавати до кави цукор Тепер
усі пили її із задоволенням І цей рецепт у нього перехопила
вся Європа і ще й до сьогодні готує каву саме за ним Шкода
тільки, що забули назвати її «кава по-кульчицьки»
Хороброго козака віденці запам’ятали не тільки героєм,
рятівником свого міста Він лишився для них ще й першим
віденським кав’ярником
Коли Кульчицький помер, уся столиця Австрії ховала його з великими почестями Пізніше, у XIX столітті, одну з віденських вулиць назвали на його честь А на одному з будинків було встановлено невелику бронзову скульптуру
Кульчицький зображений у турецькому одязі, його обличчя прикрашають чудові козацькі вуса У лівій руці він тримає тацю з філіжанками кави, а в ногах знаходяться трофеї роз-
битої турецької армії – пощерблені ятагани, бунчуки, хоруг-
ви з півмісяцями