Легенда українського кіно

Івана Миколайчука називали обличчям і душею україн-
ського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим само-
родком Він був особливий, народний, справжній, найкра-
щий Великий Параджанов казав про нього: «Я не знаю більш
національного народного генія До нього це був Довженко»
Іван народився 1941 року в селі Чорторий на Буковині За-
кінчив Чернівецьке музичне училище, театр-студію при Чер-
нівецькому музично-драматичному театрі ім О Кобилян-
ської, Київський державний інститут театрального мистецтва
ім І Карпенка-Карого
У кіно дебютував ще студентом Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» одразу принесли йому загальне визнання Кінострічка «Тіні забутих предків» була визнана однією з двадцяти най-
кращих картин світу Безперечно, успіхові цього фільму сприяла участь у ньому талановитих митців, і передусім Івана Миколайчука Майже випадково потрапивши на кінопроби, він приголомшив своєю грою всю творчу групу на чолі з режисером Сергієм Параджановим Успіх Миколайчу-
ка у фільмі здається ще несподіванішим, якщо згадати, що на той момент він був студентом першого курсу кіноактор-
ського факультету Після того його запрошували працювати в Голівуд, але Держкіно актора про це не повідомило Аме-
риканці назвали на честь Івана Миколайчука малу планету
Після блискучого дебюту в кіно Миколайчука знімали час-
то і він запам’ятовувався в більшості картин Запам’ятовувався
навіть тоді, коли йому, по суті, й не було чого грати, але він
«витягував» роль завдяки своїй особистості та вмінню створи-
ти образ майже з нічого
Іван не задовольнявся тією міркою, котру ми так часто до
себе прикладаємо: бути не гіршим від сусіда Іван уособлював
яскравого романтика, націленого на рух угору З фільму «Бі-
лий птах з чорною ознакою» починається нова сторінка в його
творчості – він стає ще й сценаристом
У яскравому фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота»
Іван був не тільки виконавцем колоритної ролі козака Васи-
ля, а й фактично співрежисером Він працював також над
музичним оформленням фільму Миколайчук завжди шукав
нові інтонації голосу, музики, мови, щоб це вражало й хвилю-
вало Він відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу
філософському
У сімдесяті гоніння на діячів культури торкнулися й Івана
Éого звинуватили в націоналізмі, кваліфікували як людину
ворожої ідеології А після фільму «Білий птах з чорною озна-
кою» життя Миколайчука зовсім ускладнилося Стрічка, ко-
тра здобула Золотий приз Московського міжнародного кіно-
фестивалю, була сприйнята як мало не випад ворожих
націоналістичних сил Поклали на полицю і «Тіні забутих
предків» Так поступово актора почали відлучати від творчого
процесу
І досі залишається загадкою, як Іванові Миколайчуку вда-
лося втілити давню мрію – зняти свій фільм «Вавилон ХХ»
прозвучав як вибух в українському кінематографі Яскравий,
наповнений фантастичними і водночас реальними образами
фільм увібрав усе найкраще, що міг дати йому Миколайчук-
сценарист, Миколайчук-режисер, Миколайчук-актор
Постійні потрясіння, заборони творчих задумів, «табу» на
фільми зіграли не останню роль у долі молодого актора
У серпні 1987 року Івана Миколайчука не стало Кажуть, того
року, коли він помер, на став його рідного села Чорторий при-
летіли лебеді Люди назвали їх Івановими