Свобода - право кожноъ людини

Для кожної людини, яким не був би її світогляд, свобода
належить до числа вищих ідеалів Відповідно до світовідчуття
кожного з нас, свобода – це те, що належить нам за народжен-
ням Ніхто не має права відібрати свободи в людини проти її
волі (зрозуміло, за винятком того випадку, коли вона вчинила
злочин) Навіть спроба відняти чиюсь свободу – злочин проти
високого звання Людини
Але в житті кожен з нас поступається своєю особистою сво-
бодою заради загального блага Це відбувається як у дрібних
справах, так і в справах більш важливих Візьмемо, примі-
ром, простий випадок – гру у футбол На ігровому полі десять
гравців погоджуються підкорятися вказівкам одинадцятого –
капітана, а вся команда з одинадцяти осіб погоджується грати
за правилами гри і підкорятися рішенням судді Жоден із
гравців не претендує на свободу грати за власними правила-
ми: жодна гра не була б можливою, якби вони не прийняли
таких умов
Ми добровільно поступаємося якимись елементами нашої
особистої свободи й у більш важливих ситуаціях Як громадя-
ни цивілізованої держави ми підкоряємося законам країни в
ім’я загального блага, що полягає в мирному й цивілізовано-
му житті
Проте коли йдеться про працю кожної людської істоти на
свободу як про принцип, усі ми, незалежно від характеру на-
шого світогляду, погоджуємося з тим, що це право не повинно
порушуватися Тому й відчуваємо справедливе обурення, зу-
стрічаючись із поневоленням іншої людини, зі ставленням до
неї як до гвинтика від машини, засобу досягнення якихось
цілей, буде це чиїмось задоволенням чи благом окремої осо-
бистості Кожна людина будь-якої національності, будь-яких
віку й статі, кольору шкіри й віросповідання має право на те,
щоб до неї ставилися не як до статиста й засобу виробництва,
а як до самодостатньої особистості, як до Людини, яка має
власне ім’я і свої індивідуальні особливості Вона народжена,
аби бути вільною
Проте з приводу основної умови свободи людини є розбіж-
ності Коли постає питання про те, що є принциповою умо-
вою реалізації повної свободи людини, виявляється, що теїс-
тичний і атеїстичний світогляди, які є основними типами
життєвих позицій, кардинально розходяться у своїх відпові-
дях на нього Це питання, по суті, сформульоване так: чи є
людство вищою і єдиною розумною силою в нашому світі й
у Всесвіті в цілому? Це запитання, у свою чергу, тягне за собою інші, наприклад: чи є людство абсолютно вільним вирішувати, як поводитися, а також що правильно, а що неправильно?
Які вищі цінності людства? Яка кінцева мета існування?
Якою вона взагалі має бути? І чи повинна людина бути відпо-
відальною перед кимось, окрім себе самої?
Чи, можливо, існує Бог, який, створивши Всесвіт і людст-
во, має право встановлювати закони не тільки фізичні, а й
моральні й духовні, призначені для керування поведінкою
людей? І чи правда, що людство загалом і кожний індивід
відповідальні за те, як вони поводяться?
Кожен повинен знайти в житті для себе відповідь на ці за-
питання