 |
|
||||||
Мистецтво спілкуванняЯк відомо, взаємини з людьми можуть обмежуватися по- смішкою, кивком голови та іншим жестом, але найчас тіше – це привітання, а далі – жвава розмова або поваж на бесіда Якщо художники мислять образами, музикан ти – звуками, учені – почуттями, то всі разом, а з ними й решта людства, послуговуються мовою, словом як основ ним засобом вияву на- ших думок Зрозуміло, не можна навчитися думати, не вмію- чи говорити, і навпаки Ùо ж потрібно, аби оволодіти вмінням говорити? Пев но, знати мову – цього замало, треба ще усвідомлювати, як і про що розмовляти Опанувати мистецтво ведення бесіди людство намагається здавна На основі багатовіко вого досвіду воно ви- робило основні правила бесіди І кож не нове покоління вно- сить у неї свої особливості Ùе стародавній філософ Епіктет пояснював, що лю дина має слухати вдвічі більше, ніж говорити Мудрець наполягав: – Краще слухати, ніж говорити – Чому? Мудрець відповідав: – Недарма нам Бог дав один язик і пару вух На початку ХІІ століття на Русі широко відоме «Пов чання дітям князя Володимира Мономаха», де дітям князів та дружин- ників рекомендувалося вести бесіду та ким чином: «У при- сутності старших мовчати, мудрих слу хати, старшим підко- рятися, з рівними собі й молодши ми в любові перебувати, без лукавого наміру розмовля ючи, якомога більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою, не багато смія- тися » У XVII столітті у Ôранції побачила світ книжка, яка зго- дом стала відомою у всій Західній Європі під назвою «Мисте- цтво галантних бесід» («Як стати людиною з доб рими манера- ми») Не одне покоління, додержуючи при писів подібних книжок, оволоділо вмінням вести світсь ку бесіду на теми, які ні до чого не зобов’язували: про погоду, лови, перегони тощо Дейл Карнегі пропонує простий спосіб стати найці кавішим співрозмовником: для цього, по-перше, слід бу ти уважним слухачем з початку і до кінця розмови, заохочуючи інших розповідати про себе, бо їх набагато біль ше цікавлять свої проблеми, ніж ваші; по-друге, треба приєднатися до погляду співрозмовника А охочим побе сідувати Карнегі дає поради від супротивного: «Якщо ви хочете дізнатись, як змусити лю- дей уникати вас, сміяти ся з вас поза очі або навіть зневажати вас, то ось вам на цей випадок рецепт: ніколи нікого довго не вислуховуй те Безперестанку говоріть про себе самого Якщо у вас з’являється якась думка в той момент, коли розмовляє ваш співрозмовник, не чекайте, поки він закінчить Він не такий розумний, як ви Задля чого витрачати час, ви- слуховуючи його пусту балаканину? Відразу ж втрутьтеся й перебийте його на середині фрази» Підсумовуючи, Карнегі запевняє, що такі люди – нудні, невиховані, са мозакохані та самовпевнені Вони ніколи не стануть доб рими співрозмовни- ками, бо не вміють слухати Кажуть, що розумних і приємних співрозмовників так мало передусім тому, що більшість людей думає над тим, що вони хочуть висловити, а не як слід відповідати Найкмітли- віші та найввічливіші лише набирають уважного вигляду, водночас у їхніх очах, на обличчі – неуважність до того, що їм кажуть, прагнення якнайшвидше повер нутися до того, що самі вони хочуть сказати Мало хто розуміє, що таке намаган- ня подобатися самому собі – кепський засіб сподобатися ін- шим чи їх переконати і що вміння слухати та доречно відпо- відати – це одна з неод мінних якостей, притаманних гарному співрозмовнику
|
|||||||
|
|||||||
