Скарби Довбуша

Якщо вам доведеться побувати в Карпатах, то тутешнi
люди обов’язково покажуть вам мiсця, так чи iнакше пов’язанi
з героєм карпатських легенд – опришком Олексою Довбушем,
якого довгий час вважали мiфiчною постаттю, збiрним обра-
зом народних месникiв, справедливих розбiйникiв, карпат-
ських робiн гудiв, якi ходили тутешнiми горами триста рокiв
тому
Завдяки зусиллям історика Володимира Грабовецького ге-
рой народних легенд i переказiв Довбуш з’явився перед на-
шими сучасниками як реальна особа, яка жила й дiяла в
цiлком конкретний час Працюючи з архiвними документа-
ми, професор Грабовецький склав найточнiшу хронологiю й
географiю походiв Довбуша у 1738–1745 роках Але самих
задокументованих фактiв iз життя легендарного опришка для людей завжди було замало Народ потребував бiльше
iнформацiї про улюбленого героя й сам брався створювати
його бiографiю, унаслiдок чого виникло безлiч легенд, пiсень
і переказiв, найцiкавiшi з яких, звичайно, стосуються Довбу-
шевих скарбiв
Хоча поважнi науковцi лише нiяково усмiхаються на
пропозицiю дослiдити ймовiрнiсть iснування опришкiвських
скарбiв, але легенди про Довбушевi комори iз золотом,
захованi в карпатських лiсах, продовжують бентежити уяву
Часом народнi перекази дивовижно переплiтаються зi свiд-
ченням iсторикiв, тож, мабуть, iстина про Довбушевi скарби
лежить десь посерединi мiж легендами та iсторичними фак-
тами
10 червня 1895 року газета «Дiло» повiдомила, що якийсь
старий дiдок iз Угорщини пiдмовив гуцульських селян шука-
ти Довбушевi скарби, мiсцезнаходження яких йому начебто
вiдоме Заiнтригованi гуцули взялися за лопати i, керуючись
указiвками старого, викопали довгу нору, але скарбiв тодi так
i не знайшли
Таких шукачiв опришкiвського золота було досить в усi
часи Ùе бiльше у Карпатах знайдеться людей, якi перека-
жуть почутi вiд дiдiв і прадiдiв iсторiї про пошуки Довбуше-
вого скарбу
Легенди дають своє пояснення того, чому Довбуш закопу-
вав скарби в землю Оповiдачi розказують, що, вiдiбравши
золото в багатих, Олекса роздавав частину селянам, а те, що
залишалося, ховав Мiсце схову в легендах майже завжди
пов’я зане з якоюсь прикметною ознакою ландшафту – оригi-
нальним каменем, старовинною криницею тощо
Історичнi джерела не дають пiдтверджень непомiрних ба-
гатств опришкiв Зрештою, Довбуш нiколи не став би все-
народним улюбленцем, якби метою його дiяльностi було при-
мiтивне бажання збагатитися Вiдiбранi у багатiїв харчi, зброя
й грошi були потрiбними опришкам лише для того, щоб
проiснувати пiд час лiсового партизанського життя Надли-
шок здобичi, безумовно, заважав маневрувати опришкiвським
загонам Лишки або роздавалися селянам, або просто закопу-
валися в горах
Порiвнюючи iсторичнi факти, географiю походiв Олекси До-
вбуша з тими легендами, якi стосуються опришкiвських скарбiв, можна дійти цiкавих висновкiв Знаючи звичку опришкiв за-
лишати лишки скарбiв у лiсових сховах, цiлком можна при-
пустити, що якась дещиця там залишилася до наших часів
З уст мiсцевих краєзнавцiв довелося почути ще одну версiю
подальшої долi скарбiв Олекси Довбуша Кажуть, що пiсля
смертi свого ватага побратим Довбуша Iван Бойчук забрав
частину опришкiвського золота i вiдвiз його на Запорозьку
Сiч На тi грошi начебто було озброєно козакiв А пiзнiше,
коли гетьман Полуботок вiдвозив запорозькi клейноди до
Лондона, то разом з ними до Туманного Альбiону попливли й
залишки Довбушевих скарбiв