2. Український центр Європи

Це гарне місце Води Тиси й дорога, що в’ється вздовж неї,
малюють на землі витончений античний візерунок; щільно
вкриті лісом гори підходять близько й круто, створюючи вра-
ження не тільки захищеності, а й відчуженості від світу, на-
віть найближчого Встановлення кілька років тому скромного
знака «Центр Європи» в кількох кілометрах від закарпатсько-
го міста Рахова стало не тільки одним з проявів незалежності
України, а, може, навіть демонстрацією її приналежності до
Заходу і висловом певної претензії на цю приналежність
Однак при згадці про український центр Європи іноземці
зазвичай здивовано знизують плечима і, не зупиняючись, пе-
реходять на інші теми Чому? Та тому, що центр Європи, як
знає кожен громадянин світу, – то щось зовсім інше, ніж ма-
ємо сьогодні в Україні: достаток для більшості людей, консти-
туційні свободи, чисті й прикрашені, як світлиця в гарної
господині, міста, сяюча мережа довершених доріг
Однак зазирнімо в майбутнє Ùо буде з нами, з Європою,
зі світом через сто, двісті років? Історія однозначно свідчить,
що найнепохитніші для сучасників тієї чи іншої епохи реалії
життя можуть зникати зовсім або переживати неймовірні ме-
таморфози Одні, колись нікому не відомі, міста й країни на-
бувають значення й могутності, інші відходять у небуття або
втрачають свою колишню світову велич Скажімо, на початку
XVII століття на карті світу ще не було такого міста, як
Нью-Éорк, який сьогодні є фінансовим центром усього світу
А приблизно в той самий час зійшла нанівець військова й
торговельна могутність Венеції з її непереможним флотом і
перепов неними золотом банками Захід же обертався тоді нав-
коло Парижа, Лондона, Амстердама, Відня Останні два міста не зберегли до наших часів свого колишнього світового впливу Сьогодні «все тече, все змінюється» й «усе минає» так швидко, як ніколи раніше Проте сучасники не здатні не тільки адек-
ватно оцінювати, а й помічати ті зміни Це потім історики
майбутнього все розкладуть по полицях, а про нас казати-
муть: «Сліпі, сліпі, сліпі»
Протягом тисячоліть центри торгівлі, промисловості, куль-
тури мігрували з однієї країни до іншої – з одного міста до ін-
шого, бо політика, наука і культура творилися переважно в
містах Чи завжди буде саме так? Здається, що людям уже
трохи набридло жити в натовпі й на асфальті мегаполісів
І чому б не уявити, що через недовгий час фактичними
центрами життя і творчості людства стануть саме такі оази в
урбаністичних джунглях, як наші Карпати? Місця, яких у
Європі залишилося не так уже й багато Місця, де до горизон-
ту котяться блакитні хвилі карпатських хребтів, на схилах
яких плавають хмарки; де по дну кожної ущелини біжить
між щедро заквітчаними берегами прозорий примхливий «по-
тічок»; де на поверхню землі всюди пробиваються до послуг
мандрівників джерельця холодної смачної мінеральної води,
а всі найвищі й найкрутіші галявини так ретельно оброблені
косарями, що можуть змагатися з бірюзовими британськими
газонами Якщо ми збережемо це Богом дане нам багатство,
то воно має всі шанси стати в недалекому майбутньому справж-
нім і дуже привабливим «Центром Європи»