В. Дяченко виділив: 1) дунайський; 2) поліський; 3) верхньодніпровський; 4) центральноукраїнський; 5)нижньодніпровсько-прутський; 6) динарський; 7) карпатський . "Ці області між собою антропологічно близькі, характеризуються взаємними переходами і багатьма спільними рисами, тому українці загалом антропологічно менш різнорідні, ніж, наприклад, німці або італійці, південні й північні групи яких дуже відрізняються за антропологічним складом".
Деснянський характерні найслабшою пігментацією. Поліський широким (143 мм) і водночас найнижчим (122,5 мм) серед українців обличчям, відповідно мінімальним показником обличчя (85,5), нижчим заростом бороди. Основні антропологічні ознаки центральноукраїнського типу такі: в середньому високий зріст — 169 см, переважають очі змішаних барв, на світлооких припадає 38%, темнооких — 6%, темноволосі становлять 45—50%; найбільше прямоносих людей — 12% з ввігнутою спинкою і 9% горбоносих. Заріст бороди середній, у межах 3,10—3,19 бала, ріст волосся на тілі у чоловіків незначний. Західна: темноокість, темноволосість, сильний розвиток третинного волосяного покриву. У цій зоні фіксується найвищий показник голови, середньовисокий зріст — понад 167 см.
Одонтологи поділяють усе населення Землі на два одонтологічні стовбури: східний (монголоїдний) та західний (європеоїдний і негроїдний). Використовуючи загальноприйняту методику вивчення зубної системи людини, С. Сегеда виділив на території України чотири одонтологічні комплекси: північно-західний, поліський грацильний, карпатський та південно-східний. На думку С. Сегеди, "серед українців загалом переважає відносно високий зріст, брахікефалія, здебільшого доволі темний колір волосся і очей, відносно широке обличчя з середнім горизонтальним профілюванням, переважанням прямої спинки носа. Крім того, їм властиві помірна редукція зубної системи.