Політична думка Київської держави розвивалася під впливом політичної думки Візантії. Основними творами, в яких відображені політичні ідеї, були “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона, “Руська Правда” Ярослава Мудрого, “Повчання дітям” Володимира Мономаха, “Повість минулих літ” літописця Нестора, “Ізборник 1076 р.” та ін.
Важливе місце у розвитку державно-політичної думки у Київській Русі мало "Слово о полку Ігоревім" (XII ст.), у якому розвинена ідея необхідності політичного об'єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби.
Між княжою та козацько-гетьманською добою Україна перебувала під владою Литви та Польщі. Політична думка цього періоду представлена, насамперед, працями Юрія Котермак-Дрогобича та Станіслава Орловського (Роксолана).
в період від Люблінської унії до козацько-гетьманської держави. У цей період розвитку українська політична думка була, насамперед, представлена полемічною літературою (М. Смотрицький, X. Філалет, I. Вишенський, З. Копистенський та ін.). Її появі сприяли ідеї Реформації, що прокотилися Польщею, і викликали появу тенденцій до церковної унії. Крім полемічної, розвивалася культурно-освітня, наукова література (С. та Л. Зизанії, Ю. Рогатинець, К.-Т. Старовецький), яка була критичною та раціоналістичною за змістом.
У полемічній літературі виділялися два напрямки: перший був орієнтований на унію православної та католицької церков (Д. Скарга), другий – виступав з антиуніатськими ідеями й за реформу православної церкви. (X. Філалет).
