Політологіяякнауковатанавчальнадисципліна

     Враховуючи багатозначність основного терміну "політика", яким
оперує   політологія,  і  можливості  різноманітних  способів   її
характеристик,   політологія  -  це  наука   про   політику,   про
закономірності  розвитку політичного процесу,  про  функціонування
політичної системи і влади, про сутність, форми, методи діяльності
суб'єктів політики.
     Як  навчальна  дисципліна, політологія включає  у  себе  такі
основні дидактичні одиниці: предмет політології та її методологія;
історія  світової  політичної думки; розвиток політичної  думки  в
Україні;  теорія  влади  і  владних  відносин;  політична  система
суспільства;  політична  культура; політичні  партії  та  партійні
qhqrelh; політичні еліти та лідерство; світовий політичний процес;
політичне прогнозування та ін. ної  науки. Одні вчені віддають перевагу емпіричній дослідницькій
техніці  (опитуванню громадської думки, психологічному  аналізові,
експериментам «малих груп»), інші у своїх дослідженнях  спираються
передусім на власний досвід людини та здоровий глузд, вважають, що
вдало  дібраний  метод  чи логічні роздуми у  процесі  дослідження
живить  вироблення  оптимальних рішень. Політологи  марксистського
«призову»  десятиліттями апелюють до «загальних  законів  розвитку
природи, суспільства, мислення». Попри наявність різних підходів і
шкіл,  основні  методологічні складові  політологічних  досліджень
залишаються незмінними.
     Понятійний  апарат  сучасної  західної  політології  склався,
успадкувавши  традиційні  категорії  (держава,  влада,  політичний
інститут,  політична  система  тощо)  та  доповнивши  їх   новими,
створеними в межах властивого європейській політології поведінково-
соціологічного підходу (політична поведінка, мотивація,  політичне
рекрутування).
     Сучасна   західна   політологія   опікується   й   проблемами
пріоритету  прав  людини  й громадянина  як  основоположних  засад
свободи.  Забезпечення  прав  людини  в  ліберально-демократичному
суспільстві передбачає відповіді на питання, наскільки  соціальний
контроль і планування (доцільність яких не викликає сумніву) можна
поєднати   з  демократією,  головними  ознаками  якої  є   свобода
діяльності й волевиявлення.
     Ще  одне  питання, яким переймається західна  політологія,  —
співвідношення  між  громадянськими свободами  і  національною  та
державною  лояльністю.  Конституція,  закони  визначають   основні
обов'язки та відповідальність за державну зраду, саботаж,  шпіонаж
тощо.  Відчутними  ще  є намагання підкорити громадянські  свободи
патріотичній   лояльності,   проте   вони   домінували   в   епоху
маккартизму.
     Такі  принципи є засадничими в сучасній західній політології,
хоч це не вберегло її від дискусій, наприклад, щодо взаємодії прав
людини і прав нації в контексті сучасних інтеграційних процесів  в
усьому світі.