Усне фахове спілкування відбувається у межах конкретних форм, яким властива особлива організація мовних засобів. В основу виокремлення цих форм покладено різні критерії:
1. За способом взаємодії між комунікантами виділяють: монологічне (говорить один учасник спілкування); • діалогічне (зазвичай розмовляє двоє осіб); • полілогічне спілкування (розмовляють троє і більше учасників).
2. За кількістю учасників виокремлюють: • індивідуальне (спілкуються двоє); колективне спілкування.
3. З урахуванням каналів комунікації виділяють: безпосереднє спілкування («обличчя до обличчя»); • опосередковане (телефон, радіо, телебачення).
4. Залежно від змісту повідомлення розрізняють: побутове (обговорення щоденних проблем); наукове (обговорення наукових проблем); фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ); естетичне (передавання естетичної інформації).
Особливе значення для фахової підготовки мають такі форми мовного спілкування як діалог, монолог і полілог.
Діалог - це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця). Висловлювання у діалозі називаються репліками (комунікативними кроками).
Діалогічне професійне спілкування завжди прогнозує мету і завдання, формується під впливом мотивів фахової діяльності.
Найхарактерніші ознаки діалогу: • безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування; • швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування; • ситуативна залежність реплік; • можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті); • використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально; зорове й слухове сприйняття учасників діалогу; • важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.
Монолог - форма мовлення адресата, розрахована на пасивне й- опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови. Усі форми усного монологічного мовлення можна переділити на дві групи: •^ безпосередньо-контактне, або аудиторне монологічне мовлення (мовець і слухач перебувають у прямому контакті, бачать і чують один одного); •^ посередньо-контактне, або мікрофонне мовлення (радіо, телебачення).
Окреме місце займає внутрішній монолог - мовлення «про себе», міркування, роздуми.
Найважливіші ознаки монологу: • однобічний характер висловлювання, не розрахований на негай- ну реакцію слухача; • підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо); • певна тривалість у часі; • індивідуальна композиційна побудова значних за розміром уривків; • розгорнутіші й складніші синтаксичні побудови; • композиційна завершеність і загальна структурна цілісність висловлювання.
Полілог - форма спілкування між кількома особами. Полілог характеризується такими ознаками: • залежність від ситуації, в умовах якої відбувається спілкування; • високий рівень непідготовленості; • істотне значення правил ведення полілогу; • більш-менш однакова участь у спілкуванні всіх учасників.
У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.
