Усне спілкування - це форма реалізації мовної діяльності за допомоги звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах суспільної діяльності людей.
Найважливіші особливості усного спілкування: 1. Первинне 2.Монологічне, діалогічне,полі логічне 3.Розраховане на певних адресатів у конкретній ситуації 4.Непідготовлене заздалегідь 5. Живе, без старанного мовного оформлювання 6. Імпровізоване 7.Інтонація, міміка, жести (невербальні засоби) 8.Чітко індивідуалізоване 9.Емоційне й експресивне 10.Повтори, перебивання, повернення до вже сказаного тощо 11.Обмежене в часі 12.Особливості комунікативної ситуації
Отже, для усного спілкування визначальним є: безпосередня наявність адресата, замкнена цілісна комунікативна ситуація, складниками якої є комуніканти й текст, невербальні засоби спілкування, інтонація, емоційність та експресивність. Головна складність в оволодінні усним спілкуванням є необхідність і вміння визначити на слух доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації.
