Функції спілкування - це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.
контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування; •/ інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями); •/ спонукальну (заохочення адресата до певних дій); •/ координаційну (узгодження дій комунікантів): •/ пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);
У емотивну (обмін емоціями); •/ налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків); •У регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).
Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування. Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції: • інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення); • інтегративну (засіб об'єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу); • функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту і потенціалу); • трансляційну (передавання конкретних способів діяльності); функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії); функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування); експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного.)
