Соціальна педагогіка — це наука про соціально–педагогічні механізми становлення особистості в соціумі. Джерелами соціальної педагогіки є результати досліджень багатьох наук, які вивчають розвиток особистості: філософія, психологія, соціологія, етика, етнографія, історія і інші.
Соціальна педагогіка, як інтегративна наука, спирається на результати досліджень інших наук, із яких вона запозичує ту інформацію, що необхідна для всебічного пояснення соціальних феноменів, які нею вивчаються.
Педагогіка є базовою дисципліною, яка дозволяє соціальній педагогіці вивчати особливості виховання, освіти та навчання особистості на різних етапах її соціалізації.
Психологія дозволяє більш точно зрозуміти психологічні особливості особистості чи групи, що, у свою чергу, є підґрунтям для розробки різноманітних форм та методів соціально–педагогічної діяльності.
Соціологія розкриває особливості становлення, функціонування та розвитку соціальних спільнот, соціальних груп та взаємостосунків між ними.
Економіка дає можливість соціальній педагогіці розглядати економічні процеси як причини окремих соціальних проблем, визначати їх вплив на розвиток соціально–педагогічної діяльності, її матеріальне забезпечення.
Політика дозволяє соціальній педагогіці враховувати особливості політичних явищ та процесів для визначення змісту соціальної політики щодо дітей та молоді, соціального виховання та характеристик процесу соціалізації особистості.
Право дає можливість відстоювати інтереси дітей та молоді в соціально–педагогічній діяльності на основі державних та міждержавних правових документів.
Дефектологія дозволяє соціальній педагогіці розробляти зміст та форми соціальної підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями на основі знань про психофізіологічні особливості дітей з фізичними та психічними недоліками.
Віктимологія виступає теоретичним підґрунтям для організації соціально–педагогічної роботи з людьми, які перебувають в несприятливих умовах соціалізації.
Менеджмент дає можливість організувати соціально–педагогічну діяльність на управлінських засадах, що можуть забезпечити оптимальну ефективність практичної роботи фахівців.
Історія дає свідчення про особливості становлення та розвитку соціальної педагогіки як науки та сфери практичної діяльності у різні часові періоди.
Етнологія дає соціальній педагогіці можливості враховувати особливості національного досвіду та традицій у процесі організації соціального виховання.
Етика визначає основні морально–етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога.
