Смерть Сталіна 5 березня 1953р. внесла в життя СРСР істотні зміни, потреба в яких давно назріла. Ці зміни були пов’язані з діяльністю першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова.Він поклав початок дестаналіхації і здійснив реформи у всіх сферах життя суспільства.
Реформи в політичній сфері спияли певній лібералізації та демокритизації суспільно-політичного життя:
-люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;
- відновилися демократичні норми діяльності КПРС
-зросла роль Рад – як в центрі, так і на місцях, але зберіглося верховенство партійних органів над державними;
-викрито злочинну діяльність Л. Берії та його поспак в Україні(Мешика та ін.) ,розпочалася реабілітація жертв масових репресій.;
-засуджено культ особи Сталіна. Це зробив Хрущов на ХХ з їзді КПРС у доповіді „Про культ особи і його наслідки”.З їзд засудив репресивну політику Сталіна і проголосив курс на демократизацію суспільства.
Поставивши завдання „наздогнати і перегнати Америку” і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки. Економічні реформи,проведені в 50-ті роки,радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського госп.
-підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;
-ліквідація машинно-тракторних станцій і передача їх майна колгоспам і радгоспам;
-зб. закупівельних цін на зерно, картоплю, продукцію, тванинництва
Соціальці прграми
-пенсійна реформа 1956р. підвищила середній розмір пенсій за віком більше ніж у 2 рази. Пенсії почали виплачуватись і колгоспникам;
-тривалість робочого дня скоротилась до 7 гол, а для працюючих у вугільній і гірничорудній промисловості – до 6 год.
Уже початковий період десталінізації призвів до серйозних змін в Україні. Характерними рисами цього періоду стали припинення кампанії проти націоналізму, певне уповільнення процесу русифікації, зростаюча роль українського чинника в різних сферах суспільного життя. Саме за помилки в проведенні національної політики у роботі з кадрами в червні 1953 p. було звільнено Л. Мельникова з посади першого секретаря ЦК КПУ. На його місце обрано українця О. Кириченка, після чого пішла широка хвиля висунення на керівні посади представників місцевої влади.
