З другої половини 18ст. освіта, як і вся укр. культура ,почала поступово занепадати. Царський уряд ,ліквідувавши політичну автономію України, поставив собі за мету повністю нівелювати й укр. Народ, влити його у великоруську націю. Тому дедалі жорстокіше переслідувалась укр. Культура, заборони на все українське буле фатальними. Багата, соковита, пісенна укр. Мова оголошувалась “малороссийским наречием». З 1721р. набуло чинності царське розпорядження про заборону друкованого слова в Україні. У знаряддя русифікації укр. Народу була перетворена і церква, що століттями виступала центром і рушієм освіти в Укр. Пізніше у зв’язку із закріпаченням селян і колоніально-русифікаторською політикою царизму, майже на нівець було зведено початкову освіту. На західноукр.землях школи були під значним впливом католицької церкви. Впродовж другої половини 18ст., укр. Шляхетство при кожній нагоді ставило питання про заснування університету «по примеру находящихся в иностранных государствах». Але його було відкрито лише в 1805р (Харків).На відміну від інших російських університетів ,Харківський було відкрити за бажанням місцевого населення та на його пожертвування. Наступним був Київський університет (1833) та Новоросійський в Одесі (1865). Українська культура розвивалася в тісному єднанні з культурами слов'янських народів, зокрема з російською культурою. Прогресивні російські письменники, художники, композитори виявляли великий інтерес до України і в своїй творчості широко розробляли мотиви й теми з життя українського народу, виступали на його захист, протестували проти політики національного гноблення, що її проводив царський уряд. Російські учені вивчали історію, мову, географію, побут українського народу, в ряді випадків працювали в Україні. Українські вчені, письменники, митці часто здобували освіту в російських навчальних закладах, запозичували досвід передових діячів російської культури, мали з ними тісні дружні взаємини, користувалися їхніми порадами. Багато з них працювали в Росії, писали твори російською мовою, їх стали вважати діячами російської культури. В Україні Харківський і Київський університети, незважаючи на несприятливі умови і, передусім, репресії царського уряду, силами передової, прогресивної професури внесли значний вклад у підготовку наукових кадрів і розвиток вітчизняної Науки. Так, за дореформений час 66 вихованців Харківського університету стали професорами і працювали як у Харківському, так і в Московському, Київському, Казанському та інших університетах.
