60.Вольні і тюремні сонети Івана Франки: історія створення, основні МОТИВИ. Сонети І. Франка

Видатним українським сонетярем XIX ст. став Іван Франко, великий ерудит і працелюб, могутній художник світового значення. Володіючи шістнадцятьма мовами, він знайомився зі світовою культурою в оригіналах і добре знав Данте, Петрарку, Спенсера, Шекспіра, Міцкевича. Зачаро¬ваний красою жанру, його здатністю стисло, яскраво викла¬дати важливі думки, він не тільки переклав українською мовою деякі класичні сонети, а й плідно трудився на цій ниві.
Іван Франко не вніс суттєвих композиційних змін у жанр, але за силою ліричного пристрасного почуття і філософського узагальнення він був справжнім новато¬ром, і його можна поставити поряд з європейськими творцями сонета, а за розмаїттям тематики він навіть перевершує їх. До сонета Іван Франко звертався протягом усього життя, починаючи з гімназичних 70-х рр. XIX ст. Так, до збірки «Сонетів» («Вольні сонети», «Тюремні соне¬ти») увійшли твори, написані з 1873 до 80-х років. Сонетні форми зустрічаємо і пізніше - в 90-х рр. Визначальною рисою франківських сонетів є їх безперечний зв'язок з політичною боротьбою передових кіл суспільства, яка розгорталася в Галичині. Дуже влучно цю особливість підкреслив Дмитро Павличко: «Галактика творів Івана Франка народилася з пилинки вогню. На вигляд звичайна окалина.., а насправді незбагненна клітина божественно¬го пломеня, «правдива іскра Прометея» залетіла з бать¬кового ковадла ще в дитяче серце поета, вибухнула вул¬канами любові до праці, до правди, до свободи, заполонили його безмежну душу, обертаючи її в безліч світил, які ще й нині ростуть, роз'ятрюються, рухаються врозліт, розширюють свої національні й світові орбіти... В природі Франкового дару живе планетарна невситимість пізнання і творення.» Саме так, як і інші жанри поета, со¬нети палахкотіли «вулканами любові до праці, до правди, до свободи». Ніхто з поетів до Франка не приділяв такої уваги темі праці, як він, і в сонетах ця тема звучить теж:
Лиш в праці мужа вироблявсь сила,
Лиш праця світ таким, як є, створила,
Лиш а праці варто і для праці жить.
                               «Вольні сонети», X
Труд у розумінні Франка - єдине, що здатне твори¬ти і вдосконалювати людську душу, рятувати її від іржавіння, вселяючи в неї весняні, живі пориви, давати їм життєву снагу, почуття гідності й правди.
Творчість і творче натхнення - це внутрішнє благо людини: тільки творчість здатна на якийсь час перене¬сти людину від бруду життя «на вершину ясної надії і віри у завтрашній день» (Д. Павличко):
...пісня та з джерел таємних ллєсь сльозою,
 щоб серце наше чистим жаром запалити.
                             «Вольні сонети», IV
Свої роздуми про силу поетичного слова Іван Фран¬ко виразив у сонеті 3-ому «Котляревський»:
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати, -
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
І, нарешті, чому сонети названі «Вольними»? Назва багатозначна і глибока: сонети написані на волі; в них звучить думка про волю, про боротьбу за свободу; сонети скомпоновані так, що, здається, поет не задуму¬вався над їх взаємозв'язком, тобто розмістив вільно. Але це на перший погляд: думки про творчість, красу, кохання, боротьбу, сенс життя - все те, без чого не¬можливе гідне існування людини, надають циклу «Вольні сонети» цілісності і гармонійної закінченості.
З «Вольними сонетами» тісно пов'язані «Тюремні  сонети». «Їх основна думка - необхідність наполегливої боротьби і самопожертви в ім'я ствердження життя, облаштованого для здійснення високих ідеалів і людського ща¬стя. Тема розвивається логічно (знову пригадується Бехер з його утвердженням діалектики сонета!), різноманітні інтонації - іронія, скептицизм, розчарування, любов, не¬нависть, зневіра і т. ін. - не тільки не заважають відчувати єдність «Тюремних сонетів", а навіть підсилюють їх.
Оригінальною особливістю циклів є їх змістовна об'єднаність, коли наступний сонет є продовженням по¬переднього: 29, 3О, 31, 45. Композиція глибоко продума¬на: це поема про мислячу, мужню і духовно багату осо¬бистість» яка в нелюдських умовах чинить опір насиллю і закликає до боротьби за волю, за «світ правди і розуму», за «зворот від особистих мук і розкошей до ограниченої, але тривкої і твердої праці для суспільності» (Франко), - тобто для загального добра.
«Тюремні сонети" починаються з зображення «Дому пла¬чу, і смутку, і зітхання», де «стережуть основ, але основу Усіх основ людського серця мову, і волю, й мислі зневажають, як  дрантя»(І). З гіркою іронією, яка переростає в сатиру, а потім у гнів, Франко малює „ключників і дозорців", „звірів", що ни¬щать людську гідність, знущаються над людьми, катують їх:
Ви продали себе в кати й на муки,
За 300 гульденів річної плати
Готові з друга шкуру драти,
Як лиш він тут попадесь вам у руки.
З якою гіркотою, іронією звучать слова:
Дід входить. Хліб приніс. З порога
На піл покинув і попхнув ногою -
І  я почув, що є вдасть надо мною.
(„Тюремні сонети", XX)
Так, „Тюремні сонети" - це політична лірика високої духовної напруги, якої не знала європейська сонетна форма. Як уже зазначалося вище, в середину цілісного циклу „Сонети" включаються групи сюжетно пов'язаних сонетів. Цей композиційний прийом зустрічається впер¬ше саме у Івана Франка. Група несе повне сюжетне, пси¬хологічне, ідейне навантаження: XXIX - XXXI сонети - це сон героя, що привидівся йому у в'язниці. Сон - це ши¬роко відомий прийом у літературі (Дайте, Шевченко, Чернишевський та ін.). Кожний художник застосовує йо¬го з певною метою: зобразити майбутнє, подати сати¬ричну картину життя сучасного суспільства, намалювати алегорію, яка має багатозначне навантаження (Дайте). Алегоричну картину змальовує й Іван Франко.
Уві сні в'язневі з'являються дві жінки і вручають йому квітку соняшника як символ любові і колючу гілку терену - символ ненависті. Почуття любові - ненависті широко відомі з російської літератури («Люблю отчизну я, но стран-ною любов'ю». М. Лермонтов). У тому світі, який оточує в'язня, не можна „громадити" тільки «любов до людей", в ньому багато зла.